Думаю, що перша, перший, перше в житті нашому – містика з глибоким позитивним сенсом. Перше кохання, перший поцілунок, перше освідчення… Перше несе в собі внутрішню енергію з низкою наслідків. Утаємничених, сповнених надією.
Першою кафедрою в моєму житті науковця стала кафедра української мови Львівського університету імені Івана Франка. Тепер вона носить ім’я професора І.І. Ковалика. Тут росли й укріплювалися мої крила для лету в наукові світи та в життя. Тут я впізнав людську гідність, культуру, шляхетність. Тут набирався і розуму, і мудрості. Через те вона лишилася для мене назавше світлою, теплою й утішною пам’яттю.
Завідував кафедрою статечний, високогідний професор Іван Іванович Ковалик. Кожне засідання кафедри під його керуванням протікало в атмосфері розкутості, теплоти, поваги і взаєморозуміння.
Більшість праць професора присвячено складним проблемам українського словотвору, загального мовознавства, історії мовознавства, історії фонології, лексикології та семасіології, термінології, а також лексикографії. Іван Іванович досліджував мову Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, розробив наукові основи і принципи побудови й укладання Словника мови Івана Франка та Василя Стефаника.
Добре слово про професора І.І. Ковалика залишили Ірина Ощипко, Мар’ян Демський, Михайло Паночко та інші мовознавці.
Колоритними фігурами на кафедрі були професори Іван Зиновійович Петличний, Юліан Костянтинович Редько, Ірина Йосипівна Ощипко, Євгенія Мартинівна Черняхівська, Теодозій Михайлович Возний, Броніслав Володимирович Кобилянський, Степан Іванович Криворучко, Михайло Михайлович Шкільник, Софія Семенівна Дідик, Богдан Григорович Ключковський, Таміла Іванівна Панько. Зиновій Булик, Марія Білоус, Ніна Захлюпана, Зиновій Терлак, Ірина Кочан, Володимир Пілецький, Ольга Смолякова, Ірина Добрусинець, Лідія Борійчук, Василь Грещук репрезентували молодше покоління кафедри.
На кафедрі завжди клекотіла творча наукова робота, що також залучала і студентську юнь. Працював тут студентський науковий гурток, відбувалися щоріч Дні науки, на яких студенти презентували свої науково-творчі спостереження.
Усі між собою були щиро відверті, дружні, люб’язні й зичливі. Кожен із нас постійно відчував підтримку свого колективу.
Зиновій Бичко