Знайшовся я 6 березня (хоч у метриці записано 10) 51 року минулого віку в селі Грабовець на Львівщині. Моє наймиліше серцю село заснувалося 1463 року, за Йосифінськими і Францисканськими метриками. Межує воно з селами Дуліби, Нежухів, Завадів, Колодниця, Конюхів, через Домки з містом Стрий. Як і всі села України, мій Грабовець нараховує такі кутки: Грабовець, Гостинець, Попівщина, Селуксело, Вигнані.
Моя мама – Ірина, тато – Михайло; дід по татові – Теодор (Федір), баба – Теодозія; дід по мамі – Іван, баба – Людвіка. Прадіди і прабаби мої називалися: Микола, Василь, Марія, Стефанія .
Мама моя мала лише одного брата Івана (вуйко Івась), а її двоюрідні брати й сестри були: Омелян, Володимир, Марія. Зате тато гордився своїми братами Дмитром, Григорієм, Яковом, Ярославом, а теж сестрами Анною і Стефанією.
У мене три сестри: Галина, Ліда й Ярослава. По них маю таких небогів: Оксана, Богдан, Олег, Ірина; а їхні діти (внучаті племінники) називаються: Назар, Остап, Данило, Божена, Христина, Соломія, Вероніка, Адріан.
Мої двоюрідні брати й сестри йменуються: Степан, Оксана, Ігор, Любомир, Віра, Омелян, Ярослав, Володимир, Уляна, Ірина й Богдана. По них з’явилися двоюрідні племінники (зокрема і внучаті): Богдана, Божена, Світлана, Олег, Ольга, Мар’яна, Вікторія, Ярослав, Ірина, Оксана, Денис, Наталя, Юрій, Ліда, Іван, Юля, Самко, Ярослав.
Мені Всевишній подарував синів-орлів Назара і Тараса. А вони наповнили будинок любов’ю, привели на світ своїх синів Марка, Дмитра, Юрія. Найціннішими коштовностями, які я колись матиму навколо своєї шиї, будуть руки моїх онуків.
Багатюща моя родина – в одній світлиці, либонь, би не вмістилася. Є тут токарі, вчителі, лікарі, вчені, інженери, робітники… Різні професії. Та серед них найважливіша одна. Це бути людиною.
«Пізнай свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину. Із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш т.», – так писав наш поет і філософ Григорій Сковорда.
Зиновій Бичко, НСЖУ