Мудрував сьогодні над текстами у свойому робочому кошику, у збереженому документі (звідки він?!) прочитав таке:
Якось Михайло Слабошпицький розповів, як його друг-письменник зраджував своїй дружині. Сам Слабошпицький тричі розлучений. Із дружинами підтримує дружні стосунки.
“Письменник Б.К. До свого номеру в Ірпинському будинку творчості привів “Музу”. Офіціантка їдальні просигналізувала його дружині, і та мчить у Ірпінь. Б’є в двері: я знаю що ти, падлюка, там. А Б.К. не відчиняє. Потім він розповідав. Паркет старий, рипить, щоб не видати себе, стою на одній нозі. Доки йде електричка, я під гуркіт перебіжками до вікна. З простирадел зв’язую линву, щоб спуститися. Вийшло закоротко, завис між другим і першим поверхами. Стрибати страшно. А Юрій Мушкетик, що жив на першому поверсі, підходить до вікна: “Господи, цього лишень не вистачало! Б.К. повісився!” Той стрибає в сніг і біжить на електричку.
“Муза” відчиняє дружині: “В чем дело?” – “А де той бахуряка?!” – “А, Б.К.! Замечательный человек! Мы с ним так подружились. Мы с мужем сюда приехали, и он нам уступил свою комнату. А сам уехал. Еще утром. А муж в бильярдной”. Бідна дружина пішла до офіціантки ночувати. Вранці їде в роздумах додому. А Б.К. відчиняє й гнівно запитує: “Де ти шлялася?!”, – розказав Слабошпицький.