Командиру С.
Запам’яталось… Воїн. Захисник. Міцна статура. Обличчя до війни, мабуть, здоров’ям дихало. Та найбільше вразив погляд… Уціліле око світ навколо споглядає:
‒ Знаєте, на війні куля часто буває мудріша за ворога нашого. Око мені прошила, а серце ‒ лишила. А в серця очей багато! ‒ надія із смутком поєднались.
Збадьорився на хвильку :
‒ Від’їжджав на війну, в саме пекло, мамині очі молили: «Сину, хай у твого Ангела крила будуть найширші!»
Ангел послухав маму.
***
‒ А зараз для мене слово «Бахмут» як перепустка у той світ, де не знають, як стогне – солоніє земля, полощиться свіжою кров’ю.
Нещодавно у нашому місті на вулиці друзів колишніх зустрів… Очі від мене ховають. Йдуть гуртом-ватагою до бару. Невже очі в Сірка позичили ?
Ех, очі-очі…
Жанна Юзва