У третій поетичній збірці «Яблука для Іуди» Тетяна Бондар пише власну історію світу, в якій виходить за межі біблійного канону про вірність і зраду.
Вірші поетки витончені й непередбачувані. Кожен верлібр-метафоричне відчуття ірреальної дійсності.
*
Довідка.
Тетяна Бондар — член НСПУ, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов».
Народилася у Луцьку. Закінчила факультет україністики Волинського державного університету ім. Лесі Українки, була активним членом літстудії «Лесин кадуб».
Друкувалася в журналах «Дзвін», «Березіль», «Київ», «Золота ПЕКТОРАЛЬ», газетах «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Українська літературна газета», у болгарському літературному часописі “ЗНАЦИ” (Варна), збірнику статей та художніх творів українською та англійською мовами «ЛеоПолтвіс» та ін.
Авторка поетичних збірок: “Святилище воскової ляльки”, “Переступивши дощ”, «Яблука для Іуди»
А що таке вірність?
Цей біль ніким не замінити,
Не випекти його нічим…
Тобі повік цим болем жити,
Тобі довічно жити з ним.
Михайло Саченко
— жодні теперішні миті не варті спогадів, які залишилися в пам’яті на все життя.
Недарма живе на світі людина, своїми руками й розумом обробляє життєву ниву. Мистецтво жити полягає в тому, щоб посіяне зернятко дало колосок, а кохання було єдиним і вічним. Найбільше щастя людини – зберегти чистоту почуттів і подружню вірність до останнього подиху, поруху серця, щомиті звертатися до Бога:
А дай жити, серцем жити
І людей любити…
Тарас Шевченко
P.S. “Іноді хочу побути наодинці з цим загадковим Вергілієвим рядком, що проснувався у моноліті епосу, мов тендітний, що й помітити годі, прожилок: Sunt lacrimae rerum et mentem mortalia tangunt. Є таки сльози речей, і що смертне – торкається серця” (Андрій Содомора, “Сивий вітер”)…