3 травня, у Світлий вівторок Воскресіння Господнього, в сесійній залі Чортківської міської ради, відбулась презентація нового прозового збірника «Недописана книга» відомого критика, літературознавця, есеїста, лауреата Всеукраїнських і міжнародних літературних премій, голови Івано-Франківської обласної організації НСПУ, Заслуженого працівника культури України Євгена Барана.
Голова івано-франківських письменників є уродженцем села Джурин Чортківського району, заступником головного редактора журналу «Золота ПЕКТОРАЛЬ», а ще викладає українську філологію в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника – кандитат філологічних наук.
У форматі дружньої розмови для Чортківщини вперше представлено книжку щоденникових медитацій та афористичну прозу малого жанру з особливим філософсько-культовим підтекстом.
Про що, власне, йдеться, і «чим дихає» свіже видання, розповів модератор зустрічі головний редактор журналу «Золота Пектораль» Володимир Погорецький. Краянин та побратим по духу зазначив, що ця книжка, за висловом Мирослава Дочинця, «про Слово, але без словоблуддя, про Дух, але без духовного проповідництва, про Літературу, але без літературщини, про Життя, але без життєписів…». Містячи, головним чином, «щоденникові медитації та афоризми», книга зібрала суттєві літературні й позалітературні гадки над Буттям цього світу. Написана протягом одного року (з 1 вересня по середину березня 2016-го), вона сконденсувала у собі загальний досвід світореальності та світовідчуття автора.
Сам Євген Баран відверто розповів, як вивчаючи протягом багатьох років явища історії літератури та літературного процесу, що є абсолютно різними поняттями, уперше для себе зрозумів, як життя уперто розділилось між свідомістю літературного критика та письменника. І щоб відокремити в собі ці якості, а чи поєднати, він вирішив «озвучити» ті міркування, що давно напосілися на серці.
Свою збірку письменник не трактує ні соціальною, ні культурною, ні, тим паче, політичною. Це звична література афористично-есеїстичного спрямування. Це просто «Думки вголос». Так, автор метафорично й беззаперечно доводить, що «чим більше слів, тим більше підтекстів, чим більше мовчання – тим більше непорозумінь». Та якщо шукати справжній сенс, то він «не в словах, сенс у проростанні до слів». Власне, мабуть, така істина підтверджує той факт, що «мовчання – золото», і його теж потрібно вміти витримувати. Але що воно значить для письменника, для творчості, для усього життя?
У круговерті травневих свят, письменник радо бесідував про своє життя, про те, над чим працює і чому немає жодного бажання даватися десь позасвіт, за межі рідної України. Як уродженець с. Джурин, свою увагу зосередив на прабатьківських коренях, що так чи інакше проросли серед його культурно-освітніх, літературних проектів. Українська література для критика й письменника як незміренна дорога життя, котру не боїться досліджувати, вивчати й закарбовувати. Так, окрім презентованої «Недописаної книги» привіз до Чорткова цілий доробок укладницької праці – історіософські й мовознавчі нариси Тараса Франка, що стали принагідною справою нащадків Каменяра. Поміж тим постать літературного критика для усіх присутніх відкрила нові реалії бачення як української, так і світової літератури, а головне – значення самого Слова, котре Євген Баран не перестає досліджувати, не перестає творити сам. І це не тільки «думки вголос», це справа усього Його життя…
Надія Сасанчин
P.S. Відрадно, що під час цієї презентації Чортківський міський голова Володимир Шматько, який відзначається від своїх попередників, очільників надсеретового міста, модерними віяннями, наголосив у своєму виступі, що книги – це джерело знань, вони, власне, спонукають, особливо молодь, до чистоти помислів, наснажують їхні серця взірцевою патріотикою та героїкою найвищої проби, формують характер тощо. А ще Володимир Шматько, підтвердив звістку про те, що редакція журналу «Золота ПЕКТОРАЛЬ» незабаром перебереться у добротне приміщення у центрі Чорткова, а міська рада буде опікуватися цим літературно-мистецьким виданнм – візитівкою нашого міста.
