1.
«Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне» (Михайло Коцюбинський, «Intermezzo»). Цей відчутний зв’язок людини з природою особливо контрастує з тим, що нині людство вступило в нову геологічну епоху – антропоцен. Колосальне споживання енергії призвело до зміни клімату, й простору для гармонійного співіснування людини з планетою стає дедалі менше: «Проблема полягає в тому, що моральні засади як визначальні імперативи життєдіяльності в умовах технічної цивілізації просто перестають бути такими… Наука, по суті, закладає потенційні загрози цивілізаційному світові. Річ у тому, що “наука є результатом розвитку тих цивілізацій, які переходять від культу природного до культу штучного”» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»). Загадка полягає в тому, що «взаємостосункова», духовна енергія не має обмежень щодо її накопичення людиною, й саме вона сприяє зменшенню розбіжності з «викопною» енергією, ресурси якої обмежені… Крім того, ненаситне споживання першої загрожує фізичному існуванню другої енергії, носієм якої є людина…
.
2.
Наука економіка, економія: «Економія – дочка розсудливості і освіченого розуму; вона вміє відмовити собі в надмірному, щоб забезпечити необхідне, тоді коли скупість відмовляє собі в необхідному, щоб забезпечити надмірне в майбутньому, яке ніколи не наступить…» (Жан Батіст Сей). «Природні бажання мають свої межі… блуд нескінченний» (Сенека, «Моральні листи до Луцилія», XVI).
Людина яка не живе в гармонії із логікою буття (Божого розуміння людського буття), то не розуміє економії і не є поміркованою у всьому, і не дотримується золотої середини… В другому листі Сенека говорить, що багатство має межу – «мати необхідне; далі – мати достатнє». Хоча він так не жив… Тут і проблеми. Вчимо одне, пишемо про засади моралі, а живемо іншим життям… Економіка, мораль… Це все настільки пов’язане, що неможливо відділити одне від другого. Можна економити й на любові, яку людина нездатна сповна віддати іншій, якої забагато ніколи не буває. Економити на матеріальному варто всюди і в усьому, бо запаси Землі вичерпуються. Попри те напрошується інше питання. Чи є така наука – економіка? Її штучно ввели в номінанти Нобеля. Перший лауреат в цій номінації сказав таке: «Щоб метеорологам не було сумно, то до пари придумали економіку, яка наукою не є». Розмислюймо…
.
3.
Що таке істина, логіка буття? Завдання логіки – аналіз наукового методу мислення. Розмислюю, читаю: «Ґедель показав, що істина є сильнішою за можливість доказу, тобто не все, що є істинним, можна довести» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»). Логіка буття – це, коли добре мені, то й добре моєму ближньому, або «Може, це і не дуже правильно з погляду вічності, але наше ставлення до інших майже завжди залежить від їхнього ставлення до нас» (Михайло Слабошпицький, «Протирання дзеркала»).
Логіка – це не «хитрість світового розуму» (за Геґелем), щоб користуватися індивідуальними інтересами і пристрастями для досягнення своїх цілей, бо ще Сенека вчив жити для інших, якщо хочеш для себе жити…
.
4.
Світ дуже поділений і різний (розділяй і владарюй!). Необхідно випрацювати й утілювати глобальну освітню програму, навчаючи бачити світ серцем, а не тільки очима. І «Треба мислити глобально, а діяти локально», як висловився геніальний Володимир Вернадський.
.
5.
Життя… «Доброта не старіє, жорстокість не старіє, світ залишається вічно молодим, старіє й умирає тільки людина, і нічого немає певнішого за смерть» (Павло Загребельний, «Я, Богдан»). «Хто зна, чи те, що називаємо життям, не є смертю, а що називаємо смертю – життям» (Еврипід). Споконвіку це питання опановує людську свідомість. Усіх нас жахає мовчання безмежних теренів часопростору, ми знемагаємо, не відаючи, що там.
.
6.
Зрештою, «Жити – означає мислити» (Цицерон), та й як не визнати рацію Ральфові Емерсону, що «Порятунок людства в тому, щоб кожному навчитися думати своїм розумом», щоб наше буття було розумним, бо «мудрість життя зберігає тому, хто має її» (Книга Екклезіястова 7:12).
.
7.
Принагідно: чому на речі, на людей не раз дивимося геть недбало. Зокрема, в Роденовому «Мислителі» (в одному з його образів) бачимо насамперед чоловіка зі зламаним носом, але задум творця скульптури значно глибший – його заакцентовує поет: «Причім тут ніс? Печаль його – в очах..» (Богдан Смоляк). Світ занадто складний, щоб можна було лише людською думкою пізнати його.
.
8.
Мислитель – думаюча, творча людина – поводир народу… Про це можемо тільки мріяти. Але ж рано чи пізно мрії збуваються. Працюймо, щоби прискорити цей час!
.
9.
Мислитель уміє злучити минуле з майбутнім! А як же нам поєднати своє життя з минулим, як зберегти в пам’яті тих, кого вже нема серед нас? Як глибоко все те, що відійшло, повинне проникнути в наші серця? А таки мусить проникати, щоб воно, серце, не здичавіло, не позбавило нас зв’язку з майбутнім. Авжеж, по-справжньому може бути щасливою тільки та людина, котра чує дзвоник «тронки», хоч як би далеко він не звучав.
.
10.
Людина мусить залишатися людиною. Усім відома істина: прийшли ми в цей світ нагими, такими й відійдемо (за Екклезіястом 5:14).
Абсолют моралі: чесність із собою веде до правди перед Богом і людьми.
.
11.
Правда, ідеал, і це все, до чого ми повинні намагатися наблизитися у розмислах, дії. Правда (істина) – це не що інше, як розуміння того, що ми є створені Богом. Що ще?..
Падучий мед, падучі зорі,
Упалі янголи згори…
Чи Бог до мене заговорить?
Мій Боже, Правду говори!
Богдан Чепурко, «Софія»
.
12.
Якщо, пізнаючи природу речей, відчуваємо й бачимо сльози, то ми щось таки зрозуміли, щось таки наше серце пізнало й запам’ятало; так зі сльозою, що наче весняна роса, розмисли серця й пам’яті допомагають нам жити і творити: «…життя моє, / в якому я / сльоза лиш!» (Ірина Калинець, «Шлюб із полином»).
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Leave a Reply