11 травня у Музеї Мистецтв м. Кропивницький відбулася творча зустріч із знаним українським прозаїком та журналістом Василем Бондарем. Темою заходу стала розмова про особливості щоденникової прози як жанру.
Модерувала захід поетеса й літературознавиця, кандидатка філологічних наук, очільниця Кіровоградської обласної організації НСПУ Надія Гармазій.
Питаннями щоденникової прози Василь Бондар цікавиться давно. Приводом до цієї розмови стала його книга «Мережані закладки», у якій автор ділиться враженнями від прочитаних книг. Ці експресії, за влучним спостереженням колег, можна кваліфікувати як блоги, що за жанровими ознаками наближаються до щоденникової прози.
Відповідаючи на оригінальні й часом каверзні питання модераторки, Василь Бондар постав в очах присутніх як людина, що пише щоденникову прозу і захоплюється читанням письменницьких щоденників. Як розповів Василь Васильович, між щоденниками і щоденниковою прозою є різниця, але від того його любов до цих жанрів не зменшується. Письменник розповів, що більшість своїх записів робить у зошитах від руки, і що свої щоденникові нотатки веде ще зі школи.
Не менш цікаво було дізнатися про читацькі вподобання письменника, серед яких, звісно, чимало щоденників класиків. Під час розмови Василь Бондар показав кілька видань, які, на його погляд, варті особливої уваги. Зокрема, це і книга щоденникової прози Петра Сороки «На захід від спадаючого сонця», і щоденник Аркадія Любченка, який, за його словами, відрізняється від тих щоденників, що видавались у радянському союзі. Поділився з учасниками заходу письменник і своїми спогадами про відкриття щоденникової прози Жуля Ренара, книгу якого свого часу порадив йому Володимир Базилевський.
Несподіваним для всіх стало знайомство із зошитом, у якому від руки переписано передмову до книги «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Івана Дзюби, але замасковано під зошит з лекцією на тему марксизму-ленінізму. Як розповів Василь Бондар, цей зошит йому передав незадовго до смерті Микола Суржок, що жив, писав, вчителював на Новомиргородщині. Такі зошити, на думку Василя Васильовича, є не лише цінним документом часу, а і певною мірою зразком читацьких нотаток, адже переписаний текст так припав до душі власникові того зошита, що він не полінувався списати дослівно всю передмову.
Поділився враженнями Василь Бондар і про щоденники Олександра Довженка, порівнявши цензуровану версію і варіант без цензури. Не менш слушними були і спостереження письменника над щоденниками братів Гонкурів. На його думку, прикрим є факт, що в їхніх записах немає згадок про Марка Вовчка, хоча ця письменниця тривалий час жила у Франції і могла бути в полі зору мислителів.
Під час розмови торкались і дискусійних питань, зокрема, чи можна і чи треба залишатися відвертим у щоденниковій прозі, чи орієнтується автор на реакції читача, оприлюднюючи свої щоденникові записи ще за життя, чому в «Мережаних закладках» там мало йдеться про твори зарубіжних письменників.
Слушним спостереженням щодо теми розмови поділився письменник Борис Ревчун, який сказав, що наші дописи у соціальних мережах дають підстави говорити про розвиток жанру так званої «мережевої» прози. До дискусії навколо щоденникової прози долучилися й інші колеги з обласного осередку НСПУ: Елеонора Бєльська, Оксана Буянова, Валерій М’ятович, Володимир Могилюк, Антоніна Царук, Григорій Клочек, а також чимало інших представників культурної спільноти Кропивниччини.
На завершення зустрічі В. Бондар прочитав присутнім фрагмент свого нового оповідання,. А також розповів, що перебуває в очікуванні появи щоденників Юрія Мушкетика, якими б дуже хотів поповнити свою книжкову шафу.
Пресслужба Кіровоградської НСПУ
