То слова з пісні, яку люблять так співати роми в наших електричках. І є в тих словах, без сумніву, певний сенс. У цьому переконуєшся чи не на кожному кроці.
Має наш народ одну надзвичайно влучну та мудру приказку: «Як тривога, то до Бога. А по тривозі, то й по Бозі». Правда, нині люди більшу перевагу віддають у складних обставинах не Всевишньому, а знахарям і екстрасенсам. Навіть на державному рівні в телевізійних програмах усталилася передача «Битва екстрасенсів». Повірте, крім відвернення глядача од Бога, ця передача якогось іншого спрямування не несе.
Часто-густо, коли з місця рушає транспорт у рейс, пасажири не перехрестяться, а, проходячи мимо храму, навіть не схилять голови в поклоні.
Зиновій Бичко.
Життя Петра Сороки було тернистим і в постійних пошуках, сумнівах: «”Бога ніхто ніколи не бачив”. Ніхто ніколи. Це слова ап. Івана (Євангеліє від Івана 1:18 – Б. Д.). Є над чим задуматися. Тобто Бога ні бачити, ні тим більше зрозуміти не можемо. А це означає, що всі шляхи до Нього, усі конфесії – чисто людське, земне» (Петро Сорока, «Дзвін», ч. 4, 2018). Думаю, що й Ісус Христос, перебуваючи в духовному стані, не все знав і розумів: «Він є образ невидимого Бога, рожденний перш усякого творива» (Послання ап. Павла до колосян 1:15), «Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива (Об’явлення Івана Богослова 3:14б). Тому «…конфесії – чисто людське, земне» не можуть наблизити людину до Бога – це щоденна важка праця над собою на дорозі з «особистим хрестом» на «свою Голгофу». Намагаймося пізнати Абсолют любові…