Кожна епоха народжує поетів, які своїм життям відображають її історичне тло. До таких митців належав Микола Петренко. Він залишив нам своє вічне слово і думку, які не зітруться з пам’яті прийдешніх поколінь. Поет своїм життям таки «доторкнувся до хреста»: прийняв і зніс неабиякі тягарі. І все це, що не сумісне з розумом – витвори ХХ-го століття:
Ось так воно було, що й зрозуміти годі –
Бо це уже мої, не божеські труди:
Я вибрав свій народ поміж усіх народів,
Я матір попросив: – Ось тут мене вроди!
…………………………………………………………………
Щоб долю вистраждать, щоб вірить і любить!
Писане слово залишається і дає плід, бо в ньому – насіння, яке проростає пам’яттю, правдою, вічністю… На таку книжку (Микола Петренко: Життя і творчість. Документи, світлини, ілюстрації, твори, відгуки. Упорядн. Г. Капініс. – Львів: СПОЛОМ, 2020. – 160 с.) цей чоловік, видатний поет, прозаїк, драматург, публіцист, заслужив своїм життям, добрим словом друзів, надзусиллями головного редактора видавництва «Сполом» Галини Капініс. Ось як вона пише про нього: «Отож, Петренку цвісти й цвісти у моєму саду, на галицькій землі, яку полюбив усім своїм гарячим полтавським серцем і в яку глибоко вріс корінням, уже проживши на ній плідних понад 69 років».
В 2021 році побачила світ книжка Богдана Дячишина «Про моменти життя, обійняті словами» (Львів: РАСТР-7, 2021. – 140 с.) присвячена світлій памʼяті нашого дорогого і незабутнього поета, який зумів своїм життям до себе дорости й усвідомити, що цей процес нескінченний – вагота писаного слова плодоносить насінням правди, а ЙОГО пам’ять – це фундамент розуму для прийдешніх поколінь, шаблинність народу України.
P. S. Микола Петренко (6.11.1925 – 10.10.2020) народився в сотенному місті Лохвиця на Полтавщині. Автор понад 120 книг поезій, прози, гумору, публіцистики, віршів для дітей, казок, пісенних текстів. Похований на Личаківському кладовищі у Львові (поле № 51).
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Leave a Reply