Микола Матіїв-Мельник (1890-1947) – письменник і педагог, референт пропаганди УГА, автор популярних у 20-30-х роках минулого століття прозових видань:«По той бік греблі» (1922), «За рідне гніздо» (1927), «Крізь дим і згар» (1928), «На чорній дорозі» (1930) та численних публікацій у періодичних виданнях, які одержали високу оцінку критики. Його поетичні та прозові твори – це своєрідні сторінки стрілецької епопеї.
Працював в українських приватних гімназіях у Чорткові, Коломиї, Станіславі, Львові. Він був серед тих, хто готував Акт проголошення Української Держави 30 червня 1941 року, очолював тоді літературну студію українського радіо у Львові, був заступником голови Спілки українських письменників. У 1944 році виїхав на Захід. Помер 1947 року в США. Після його смерті вийшла збірка поезій «Горить мій світ» (Філадельфія, 1951), вибрані твори «Твори» (Львів, 1995) та інші.
Досліджуючи життєвий і творчий шлях Миколи Матіїва-Мельника, з різних причин не вдалося тоді висвітлити чортківський період життя письменника. Тому в біографічному нарисі, вміщеному в книзі М. Матіїва-Мельника «Твори» (НТШ, Львів, 1995) та в інших публікаціях згадується лише те, що письменник працював у Чортківській гімназії. Нам здавалося, що це могло бути десь у 1920-21 роках. Проте чортківські газети, які виходили в 1918-19 роках та спогади М. Соневицького свідчать про інше. Зіставляючи ці матеріали з уже відомими фактами та накладаючи їх на ті історичні події, що відбувалися в цей період, можна стверджувати, що М. Матіїв-Мельник прибув у Чортків десь на початку 1918 року. До цього часу – італійський фронт, лікарня у Відні і дострокова демобілізація. У Чорткові в цей час Никифор Даниш з допомогою Українського Педагогічного Товариства відновлював роботу української приватної гімназії. Хоч уже йшло друге півріччя і було набрано лише три нижчі класи гімназії, Микола Мельник (Микола Матіїв-Мельник) все ж одержує посаду вчителя. Він був фахівцем української мови і літератури, німецької мови, музики. Гімназія здобувала авторитет, зростала в ній кількість учнів і вже в новому 1918-19 навчальному році вона мала чотири класи гімназійні і один підготовчий.
Ще гриміли бої на фронтах Першої світової, та десь у другій половині вересня стало зрозумілим, що Австро-Угорську імперію очікує крах. Тому 18 жовтня 1918 року була створена Українська Національна Рада, а вже 19 жовтня УНР проголосила утворення Української Держави на всіх етнічних українських землях, що входили до складу імперії. Проте владу ще потрібно було взяти у свої руки. Зрозуміло, що цей процес мирно не відбувається, тому шлях був один – підготовка збройного повстання. За вказівкою Центрального військового Комітету, який створено у Львові в другій половині жовтня, в Чорткові, як і в інших повітових містечках, організовано громадський комітет з підготовки збройного повстання. До комітету ввійшли юристи Осип Капустинський і Микола Хомик та гімназійні вчителі Микола Мельник, Юліан Мінко, Михайло Соневицький. Цей комітет таємно підготовляв сили з молоді Чорткова і навколишніх сіл для збройного взяття влади.
31-го жовтня повітовий організатор д-р О. Юрчинський доставив наказ ЦВК, в якому, зокрема, говорилося: «Українська національна Рада переймає владу у свої руки. Ніччю з 31 жовтня на 1 листопада українська залога Львова займає місто. В кожному повіті Східної Галичини слід перебрати владу власними засобами…»
Микола Мельник та Михайло Соневицький ввечері 31 жовтня привели свою групу юнаків з с. Угриня до казарми, де їх обмундировано і проведено необхідний інструктаж. З учнів старших класів гімназії Микола Мельник створив ще резервну групу, яка мала завдання при потребі допомагати основним силам у взятті влади. На ранок під керівництвом капітана Василя Оробця була роззброєна австрійська залога, а громадський комітет при підтримці озброєної молоді перебрав владу і замінив її керівництво довіреними людьми. Таким чином, 1 листопада у Чорткові без особливого опору влада опинилася в українських руках. Багато нових політичних та громадських обов’язків звалилося на плечі вчителів гімназії. Та не зважаючи на це навчання в гімназії не припинялося.
Пізніше про це директор гімназії Н. Даниш повідомить в газетній статті: «Управа гімназії підчеркує прилюдно, що вчителі зуміли погодити працю в школі з великим навалом громадянської та політичної праці під теперішню пору.»
З другого півріччя (лютий 1919 рік) при гімназії було відкрито ще 5-й клас.
За дорученням Українського комісаріату в Чорткові Микола Мельник береться за створення повітової газети «Наша земля», сам редагує і відповідає за неї. Ця «селянська часопись» була зорієнтована на жителів села, оскільки в повіті вони складали більшість. Перше число газети вийшло 28 грудня 1918 року. Друкувалася газета в Чорткові в друкарні Марґулєса. У першому числі газети, в редакційній статті, яка була своєрідним зверненням до громади, зазначається: «Проганяючи чорні хмари з рідної землі, пам’ятаймо, що тепер маємо дати доказ зрілої і свідомої нації, яка без стриму йде вперід і чує в! собі силу. Не одне важке завдання жде від нас праці на ріднім полі. Нехай теж наша часопись буде усьому громадянству нашого повіту щирою і щасливою ластівкою під нашими стріхами з днем весни і волі».
Початок 1919 року був дуже тривожним, точилися запеклі бої між українськими і польськими військами. Українській армії потрібна була підтримка, як моральна так і матеріальна і не тільки. Потрібно було збудити в людей патріотичні почуття, готовність стати зі зброєю в руках на захист своєї держави. Зміст матеріалів, які друкувалися в газеті, відповідав цим завданням і тим високопатріотичним помислам, якими був переповнений Микола Мельник. Заслуговують на увагу його статті: «За землю» (ч.4, 09.02.1919), «Під весну» (ч.9, 23.03.1919), редакційні статті: «Під теперішню хвилю» (ч.2), «Україна та большевики» (ч.5), «Не копаймо самі між собою ями» (ч.7) та інші. Газета друкувала розпорядження Чортківського державного комісаріату, документи уряду ЗУНР (зокрема з аграрних питань), підбірку міжнародних новин, повідомлення з фронту.
У «Нашій землі» опубліковано і чотири вірші Миколи Мельника. Три з них відомі нам з пізніших публікацій і поміщені у «Творах» – це «Мати до сина», «Як вічні сторожі», «Коли б…». Вірш «Стрілецький похорон» ніде пізніше не публікувався і тому до зібраних творів не ввійшов.
10 грудня 1990 року з нагоди 100-річчя від дня народження письменника на будинку, в якому він народився, відкрито меморіальну дошку, а 11 серпня 1991 року на подвір’ї Яблунівської СШ (Косівський район на Івано-Франківщині) відкрито пам’ятник.
Василь Курищук,
член національної спілки краєзнавців України
P.S. З творчістю Миколи Матіїва-Мельника і його детальнішим життєписом незабаром можна буде ознайомитися у черговому номері журналу “Золота Пектораль” (паперовому носії), зокрема у публікації, яку підготував Василь Курищук, присвятивши своє дослідження 125-й річниці від дня народження Миколи Мельника – галицького патріота і просвітителя.