Чортківський поет, краєзнавець, громадський діяч Андрій Базалінський напівсерйозно-напівжартома опоетизував образи окремих осіб, які внесли свою скромну лепту у розвиток надсеретового міста. Ці рядки, на наш погляд, заслуговують того, щоб бути прочитаними…
–
Шураві
(Володимир Погорецький)
1
Все, як у всіх: свавілля править бал,
влада – в лайні, невиразний загал…
А він – подумати! – немов з-під гною
добув дорогоцінну пектораль!
2
Либонь, з глибин пекельних у Чортків
чиновників-душманів чорт привів.
Снить автоматом в їхньому полоні
обдурений щоразу шураві.
3
А як настало для героя свято,
так узялись лакизи вихваляти
побічного достойника, що люд
геть розгубивсь: сміятись чи ридати?
***
Мисливець
(Йосип Свіжак)
В прадавнім лісі матірної мови
лань полохлива заховалась – Слово.
Та вже мисливець вправний вируша
на чергові захоплюючі лови.
***
Жінка в обіймах вітру
(Раїса Обшарська)
До Бога в гості ненатужний злет.
Довкола – небеса, внизу Серет
змагається за недосяжний обрій…
Ще не зупинка для душі! – Вперед!
***
Твердиня
(Степан Шевчук)
1
Ляхи за Місто бились кулаками,
жиди у Місті торгували крамом,
а він для Міста славу заробляв
любов’ю та мистецькими руками.
2
Сягнули упокорені дороги
Успіння, Вознесения, синагоги,
ба, навіть відособлений костьол
на мить схиливсь перед митцем від Бога!
3 .
Твердині різні зносяться над нами:
потужні вежі, величаві храми –
у кожної – незрушності ресурс.
Фортеця – він. Її наріжний камінь.
***
Прикликана Музою
(Ірина Брунда)
До сходу сонця, в досвітку весни,
як ще не день, та вже відходять сни
зустрілися бентежні ум і серце
оглянути себе зі сторони.
***
Кріт
(Автопортрет)
Походжу з Духа, тож – піїт,
одначе земський кривосвіт –
незміннне місце проживання,
тому не ангел. Радше – кріт..
***
Атом і Вселенна
(Ольга Зелена)
1
Минула ніч у пошуках безсонних
і на світанку сонцесяйний сонях
струсив на книжку втомлену бджолу.
У храмах Божих заспівали дзвони.
2
Для вихиляски-слави – безіменна.
Для душ утаємничених – явленна
краса її творінь. Така вона,
Зелена Ольга – атом і Вселенна!
***
Натуральне вино
(Про Олеся Гопанчука)
У штучний світ втрапляю, тільки-но
ступаю за поріг в людське кіно.
Зненацька – диво: присмак натуральний!
Смакую непідроблене вино.
***
Опальний
(о.Василь Погорецький)
1
Чотири вузівські дипломи!
Не зна спочинку, ні утоми
єпархіяльний богослов.
Комусь потрібно це? Нікому.
2
З очей – найдальше! І – в юрбу! –
старий почин в нову добу –
Від бісів? Від первосвященних?
Від ФСБ? Від СБУ?
***
Яромир та Ольга Чорпіти
Засновники колишнього Клубу творчих особистостей при Чортківському краєзнавчому музеї
Керівники, хоч верть хоч круть,
формальностей плекають культ.
Вони ж стезю обрали творчу –
в мистецтвах бачать вищу суть.
Галицьке вояцтво на Чортківському цвинтарі до керівників краєзнавчого музею:
Симпатики прекрасних веж!
Скажіть достойне слово теж
за нас, героїв, проти владців –
безпам’ятству немає меж!
***
Музейний експонат
1
Його ім’я одвіку – Яромир.
До пристрастей відмерлих поводир,
обходить боком соціальні бурі,
з небес переднакреслений на мир.
2
У нього – до історії талант,
і пам’ять – цифросховище для дат.
А сам він в експозиції музею –
либонь найперший самоекспонат.
***
Світлобудівничий
(Петро Захаров)
Буває так, що видиме і звичне
в собі ховає Сяєво Містичне.
Петра Захарова промінний Бог
підняв до сану Світлобудівничих.
***
Мислитель
(Ярослав Свистун)
1
В усіх питаннях – не профан.
Безцінний виявив талан
в розломах археологічних.
Та все-одно – бідак. Не пан.
2
Поважне має реноме: мислитель.
Гламур лискучий прагне замінити
скарбами непідробними. Проте
не правлять в королівствах посполиті…
***
Нетрадиційний ескулап
(Олександр Степаненко)
1
Високим інтелектом знаний,
надумав соціальні рани
нетрадиційно лікувати
поза лічницею. Омана!
2
Тяжить до екології. Горби
та шкарубини глупої доби
рік-річно засіва цілющим зелом.
Але противляться йому дуби*.
З
Ну от, переконавсь достоту:
саможертовність є марнота.
Чому на досвід не зважа?
Хронічна неміч Донкіхота.
*На жаргоні простолюду слово «дуб» характеризує людину, до чиєї свідомості трудно знайти стежку порозуміння.
***
Поетичний мандрівець
(Ярослав Дзісяк)
1
В знаннях знайшов стихію для ума.
Коли ж наука дух не обійма!
Сонцепоклонник вирушає в Слово,
А що не має досвіду – дарма!
2
Гордливця із дослідницьким пером,
Шибаймандрівця з нестійким веслом
Стрічає радісно нахненна хвиля.
Тримайсь! Будучне обіцяє шторм!
***
Першовідкривач
(Орест Лижечка)
Доскіпливого фотоока зблиск
відкрив привабу в звиклому, дивись!
Полонять глядача не світлочари,
а майстрового глибина і вись.
***
Неустанний борець
(Марія Штепа)
Вона змагань не припиня.
Вона ув’язнена щодня.
Вона з криївок не виходить.
Вона є спротив і борня.
***
1 лютого 2012 року
Пам’яті Степана Сапеляка
1
І день, і пітьма білим снігом вкриті.
В жалобі, відпущенні, у молитві
душі останній повернути борг…
Читати. Пам’ятати. І любити.
2
Торгове місце, де сьогодні пусто.
Сапелякова канадійську хустку
тут продавала… Я її питав
коли Степан приїде у відпустку…
***
Гід
(Оксана Морозюк)
До пантеону Божої краси,
де форми, кольори і голоси,
її Уседержитель через пісню
провадити створіння запросив.
***
Мімоза
(Марія Левицька)
1
Життя — як птаха переліт,
а ще – немов мімози цвіт –
короткочасне і вразливе:
ой не спіши! Ой не торкніть!
2
Щоб краще чути Божий глас,
вона в пелюстя зодяглась,
Але коли цього забракло,
душа у небо вознеслась.
***
Той, хто завжди знаходить
Петро Федоришин,
уродженець с.Білого, що біля Чорткова
1
Поки немудрі із юрби
шукали по лісах гриби,
в Петра в саду знайшовся глечик,
а в ньому – грошові скарби.
2
І я зі сумом подумки сказав: от і все.
П.Федоришин. Майбутня епітафія для власного надгробку
Живущі марно, хоч уперто,
шукають стежку у безсмертя.
Він не шука. Проте знайшов.
У Серетових водовертях.
З
Той, хто багатством снить і марить,
а чи заможний, але – скнара,
хай би і луснув – не знайде.
Удача й щедрість ходять в парі.
***
Одинак
(Олег Барна)
1
Для упокорених – воляча збруя,
а для незгідних – куля, суд, отруя,
зате коритникам – іудин гріш.
– Ні! Шляхом невпокорених піду я!
2
Закон – як ненадійний бруствер,
борців за правду теж не густо –
отож, узявся сам сікти
неприятелів і… капусту*.
* У 2010 р. у Тернопільській області набув широкого резонасу войовничий випад Олега Барни проти голови Чортківської райдержадміністрації Тараса Капусти через причину сумнівних оборудок останнього із селянськими угіддями.
***
Петро Микуляк і
Чортківська КС «Самопоміч»
1
Вважається, він в потойбіччі Божім.
Не зовсім так. Добром себе помножив
серед краян його безсмертний дух –
хай відає про це живущий кожен.
2
Він в піку держбанковій диктатурі
для гривні спорудив громадські мури.
Успішно фінансовий колізей
економічні переносить бурі.
3
Без ризиків беріть кредит!
Не бійтеся за депозит!
Тут безкорислива ідея
надійний здійснює аудит!