Одинока душа в епоху романтизму закорковувала свій неспокій і кидала в океан. Тепер безліч таких пляшок прибиває до берегів ЗМІ, Інтернету. В усі часи їх як не замулювала канцелярщина, то розбивало об скелі байдужості, але поки ми живі, живе віра і надія бути почутим.
Ось я вже багато років поспіль переймаюся історико-культурною спадщиною району. Остання пляшка розбилася об поріг колишньої адміністрації екс-президента Віктора Ющенка. Незважаючи на моє завбачливе застереження, секретаріат таки спровадив листа тим чиновникам, через чиє службове недбальство територіальні громади Білої та Чорткова втратили частку автентичної культури.
Із цього я зробив три висновки. Висновок перший. Якщо не дістаєш до рогів, то не намагайся стримати худобу за хвіст. Навіть патріотично налаштована ліберальна буржуазія прохолодно ставиться до національних раритетів, які олігарх не може приватизувати або долучити, до приватної колекції старожитностей.
Урок другий: Розмови про київський слід на давньоруських городищах, очевидно мають слушність, принаймі цим пояснюється поверхневість перевірок із небажанням вислуховувати свідків та карати винуватців.
І нарешті, один в полі не воїн. Щоправда, мене підтримує краєзнавець Юхим Макотерський, чия позиція є природною та адекватною до інтелекту і моралі. Чого не скажеш про (вона завжди така була) поголовно ялову владу.
Але мене дивує інше. Не розумію, чому мовчить еліта (духовна, інтелектуальна, творча)? Чому у всесвітній історії нема місця Україні?
Хіба існує канонічна заборона на “казання” про те, що коли Ноєві сини лише закладали підвалини післяпотопного світу, на наших теренах вже понад тисячу років буяла висока культура скотарів-землеробів? Що наш старий завіт, майстерно писаний на кераміці, волає під плугом двома тисячами голосів: “Зупиніться, нерозумні, бо ми вам не сказали найголовніше!”
Не факт, панове ескулапи, що у здоровому тілі здоровий дух. Але факт, що страждання очищають душу. Не факт, панове вчителі, що ваше зерно впаде на добрий грунт. Але факт, що знання предків не зібранні досі. Вічне і мудре лежить просто неба і люди-ворони розтягують його в свої гнізда.
Ценз елітарності, дарований Всевишнім для збереження і примноження національного надбання, що гарантує етнічну та національну ідентичність всього народу в історичному сенсі. А політика – це піна від бруду і не варто тратити себе на вітрякову роботу, крутячи чужі інтереси; і перемелюючи власну сутність на грис безпам’ятства, у дикому екстазі “коронації вітряків”.
Хочу вірити, що навіть у часи лихоліття знайдуться “обрані із покликаних” які заопікуються духовним надбанням сотень поколінь і пронесуть свою Україну у своєму серці.
Ярослав Свистун.
Про що це він?