Полум’яний заклик славетного Тараса Григоровича Шевченка став, як ніколи, доречним і промовистим, об’єднавши новодністровців у День Гідності та Свободи 21 листопада на тематичній зустрічі «Свою Україну любіть… во врем’я люте» у залі бойової слави міського історичного музею.
Ведучі заходу – директор музею Галина Разгонюк та педагог-організатор Буковинського ліцею-інтернату Альбіна Стоян – зуміли пройняти гіркими споминами про українську історію єство усіх, хто відчував особливе серцебиття саме у цій залі: серед численних експонатів та фото своїх земляків, котрі відстоювали мир, спокій, гідність та свободу і в Другій світовій війні, і в полум’ї афганського десятиліття, і боронить Вітчизну сьогодні. Кожен етап українського протистояння у відеохронології подій 2013–2014 років на Майдані укотре пережили запрошені учасники та свідки тих обпалених вогнем смерті днів, наші мужні оборонці сьогодення, ветерани, представники влади та громадських організацій і ліцеїсти. Щирими оплесками привітали усі особисто учасників бойових дій у зоні АТО Миколу Андрійовича Козака, Павла Петровича Марценюка, Андрія Юрійовича Лукіна, Віталія Петровича Сохацького, Валентина Івановича Мартинюка; очевидців буремних подій на Майдані Романа Васильовича Рожка та Сергія Вікторовича Діхтяря, а також найрідніших людей тих новодністровців, хто власним прикладом уже довів, що таке гідність і честь: батька захисника Дебальцевого Сергія Володимира Петровича Гордійчука; маму АТОвця Віталія Марію Дмитрівну Сохацьку, вдову загиблого Іллі та маму учасника АТО Володимира Галину Василівну Василаш; бабусю внука Тараса, що побував в оточенні під Савур-могилою, Надію Леонтіївну Татарінову, дідуся відданих українській присязі нахімовців Миколу Володимировича Шаповалюка.
Укотре у схвильованій тиші звучав «Горобиний біль» – пісенна присвята нашим захисникам, а також у виконанні ліцеїстів – низка поетичних монологів, що так промовисто передавали невимовну українську тугу, а вражаючою силою материнської молитви поділилася у своїх віршованих враженнях Інна Гончар. Не залишало байдужими нікого і звернення представника молодого покоління наших городян Дениса Казвана – директор музею вкотре цитувала його звернення, написане на подарованій ним книзі «Євромайдан. Історія процесу».
Не тамується біль, навіть уже на відстані уже трьох років від того страхітливого періоду, коли у вічність відлетіла Небесна Сотня, народжена Євромайданом, що став справжнім випробуванням на справжність та виміром людськості й гідності. І лише глибоке та щире усвідомлення незбагненної вартості непоправних втрат і жертовності учасників Майдану повинно щоразу натягувати, мов тятиву, наші душевні струни, аби власним прикладом, власним життям наближувати омріяні зміни на рідній землі. Про це кожен по-своєму згадували й висловлювали свою думку учасники подій на Майдані Роман Рожко та Сергій Діхтяр, учасник бойових дій у зоні АТО, а нині – заступник міського голови Микола Козак, голова ГО «Народна сила» Микола Данилюк, а також офіцер-моряк, що виконував свою місію на території інших держав і є членом місткої Спілки воїнів-інтернаціоналістів, Микола Володимирович Шаповалюк.
«Нація існує доти, доки є люди, готові її захищати. Дякуємо землякам – учасникам АТО!» – саме ці слова з білборду зустрічають щоразу новодністровців і гостей нашого міста, закликаючи пам’ятати і шанувати захисників України. І крізь віки зостається актуальним вислів римського філософа Цицерона: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Із таким переконанням пішли кожен своїм шляхом на обпалений війною український схід і новодністровці Ілля Василаш та Сергій Корнецький, спостерігаючи уже з далеких небес за своєю зраненою Батьківщиною… Тож після завершення зустрічі делегація вирушила до будівлі Буковинського ліцею-інтернату, де було покладено квіти до меморіальних дощок землякам, що віддали своє життя за мир і процвітання рідної землі.
А між тим так хотілося, щоб це були єдині й останні наші втрати, а ненависна війна зосталася лише на до болю гірких сторінках новітньої історії України.
І вже на другий день делегація з Новодністровська та Сокирян побувала у с. Виноградне Мурованокуриловецького району Вінницької області – саме рік тому, 22 листопада 2015 р. в Опіковому центрі м. Києва внаслідок опіків 70 % тіла, отриманих під час пожежі в польовому таборі ЗСУ в Донецькій області, помер Сергій Корнецький… У колі рідних, друзів, побратимів та земляків на могилі та поминальному обіді усі вшанували пам’ять молодого солдата.
Інна Гончар
