Отой погляд великих блакитних очей, що помітно вирізнялись поряд зі скуйовдженим, наче солома, волоссям і якось несміливо визирали з-під густих вій, і досі не дає мені спокою, а надто – його неприхована велика втіха маленьким пакуночком смакоти, що зосталася від пригощання звичайним обідом, і ще більше – захоплення, з яким він промовив: «О, тих дві булочки і це – та це ж мені на два дні вистачить!»…
Скільки разів ще пригадуватиму я цього хлопчика, як і ще 24 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування і таких, що опинилися у складних життєвих обставинах, котрі напередодні Дня Святого Миколая вперше у житті побачили, як працює надважливий, направду живий організм Дністровських ГЕС та ГАЕС. Цю подорож організувала служба у справах дітей Сокирянської райдержадміністрації, завдяки небайдужості керівників сільгосппідприємств району, які люб’язно погодились стати спонсорами поїздки. Однак упевнена, що ці гостини стали незабутніми не лише для дітей, а й для тих працівників, котрим довелось провести із ними кілька годин.
На Дністровській ГАЕС дітвору зустрів помічник директора філії Микола Федорович Ковальчук, котрий провів екскурсію, коротко ознайомивши юних мешканців Сокирянщини з історією та здобутками Дністровської ГАЕС. Діти на власні очі уперше побачили масштаби будівництва, його обсяги з оглядового майданчика та простори верхньої водойми, а відтак – і робочі ритми машинного залу, вражаючись почутими красномовними цифрами, що свідчили про неймовірну силу та потужність людського розуму і рук. Не менше подивування викликав і атріум, що геть по-новому сяяв у новорічному вбранні… А між тим я по-материнськи гостро відчула біль, викликаний таким передбачуваним із першого погляду життям декого з них: окрім якихось моментів зовнішнього вигляду найбільше вражали… очі! Яким так бракувало гарних емоцій, комфорту, тепла від оточуючих і, врешті, здійснення найзаповітніших дитячих мрій! А тут раптом їх принадно захоплювала красуня новорічна ялинка та її менші подруги, сяючі казкові олені, як і вся атмосфера якоїсь особливої величності, що завжди заворожує гостей в атріумі Дністровської ГАЕС. Увагу дорослих діти відчули і надалі, коли у їдальні на них чекав смачний обід, який забезпечив профспілковий комітет станції. І ось саме в цей час працівники кухні запропонували допомогти найбільш нужденним, зробивши геть небагато – і вже за мить ми домовились, що всі, хто у передноворічному домашньому прибиранні виявить речі, з яких давно повиростали їхні діти, зберуть таку невибагливу, але дуже для когось важливу підтримку і згодом ми передамо її у службу у справах дітей Сокирянської райдержадміністрації.
Та раптом дива продовжились: чи то Божим промислом, чи на поклик власного серця до їдальні зайшла голова профкому філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Людмила Петрівна Маниляк, котра, зустрівшись із поглядами юних гостей, що радо смакували обідом, одразу вирішила влаштувати іще один подарунок. Тож за кілька хвилин дівчатка і хлопчики приймали солодкі сувеніри, як і годиться напередодні Дня Святого Миколая!
І вже традиційно на прощання фотооб’єктиви залишили на згадку пам’ятні миті на фоні красуні-ялинки у передчутті новорічно-різдвяного дива, коли дитячі руки притискали до грудей несподівані гостинці. А працівники Дністровської ГАЕС уже наступного дня почали збирати теплі речі для тих, хто цього особливо потребує…
І вже згодом, переглядаючи надіслані фото, чомусь так захотілось пригорнути того синьоокого хлопчика і зігріти не лише светриком чи курткою, а лагідно-принишклим своїм серцем…
Інна Гончар, фахівець зі зв’язків з громадськістю Дністровської ГАЕС
.
