Вірші Аделі Григорук

Ностальгійне

Дорога нестримно додому веде.
Село з-за ставка випливає нарешті…
Тут рідна домівка заждалась тебе,
І клен при воротах, й розквітлі черешні.

Шумлять в піднебессі вітри голубі.
На клунях гніздяться лелеки справдешні.
І жайвір вітальну співає тобі,
І клен при воротах, й розквітлі черешні.

Усміхнену маму я бачу в вікні.
Гостинно розчинені двері сінешні
Простерли назустріч обійми мені,
І клен при воротах, й розквітлі черешні.

На жаль, щастя зустрічі скоро спливе,
В дорогу покличуть турботи прийдешні,
Та завжди удома чекають мене
І клен при воротах, й розквітлі черешні.

Землякам-обертинцям

Із щемливою хвилею в серці
Я вітаю тебе, Обертин.
У квітучій травневій веселці
На землі ти такий лиш один.

По світах ви, мої обертинці…
Де стрічати доводилось Вас —
На швидкій магістралі, стежинці, —
Ви у серці моїм повсякчас.

І душа одного лиш жадала,
По яких не були б ви краях,
Щоб до рідного дому вертали,
Як в гніздо повертається птах.

Бо ми з вами велика родина,
Нам співає пшенична струна,
А звитяжна, незламна Вкраїна —
Наша мати, на всіх нас одна.

Із щемливою хвилею в серці
Я вітаю тебе, Обертин.
В різнобарвній небесній веселці
Ти у світі такий лиш один!..