Його помилково називають засновником Кременецького ботанічного саду. А насправді він – один із його творців. Коли почали шукати, хто б зміг після Францішека Шейдта очолити ботсад у Кременці, цей австрієць, про якого піде мова, навчався у Кракові на лікаря.

Інсбрук–Львів–Краків–Кременець–Київ… І знову Кременець. Через ці міста, які виявилися знаковими в його долі, проліг життєвий маршрут.

В історію він увійшов як директор Кременецького ботанічного саду, упорядник і видавець його каталогів, викладач природничих дисциплін Вищої Волинської гімназії та Кременецького ліцею. Австрієць за походженням, присвятив усе своє життя, науково-педагогічну діяльність Україні, зокрема Кременцю, перетворив місцевий ботанічний сад на найвідоміший у Європі. Йдеться про Віллібальда Бессера. До Кременця він приїхав на запрошення Тадеуша ЧАЦЬКОГО – одного із засновників Вищої Волинської гімназії (згодом ліцею).

Оскільки перебування Францішека Шейдта на посаді викладача природничої історії Вищої Волинської гімназії планувалось як тимчасове (він мав у перспективі жити і працювати на Поділлі), зразу після відкриття гімназії в Кременці почали шукати кандидатуру на це місце. З’ясувалося, що серед поляків науковця належного рівня знайти не просто. Довелося шукати серед іноземців, які б і перебували давно в цьому краї, і знали би польську мову. Найкраще всім вимогам відповідав випускник Львівської гімназії Віллібальд Бессер. Після того, як він отримав ступінь доктора медицини в Ягеллонському університеті, поїхав на закордонне стажування. Дирекція Вищої Волинської гімназії дала йому інструкцію, в якій для виправлення дефектів мовлення рекомендувалося щоденно читати вголос польською мовою. Саме польською  В. Бессер викладав у гімназії в Кременці.

Народила Віллібальда Бесера австрійська земля. Побачив світ у місті Інсбрук 8 липня 1784 року. Отримавши початкову освіту, вступив до гімназії. Однак не закінчив її. Смерть батьків (померли під час епідемії холери) змусила Віллібальда залишити другий клас гімназії і переїхати до Львова. Там жив дядько по матері – відомий професор хімії та ботаніки Львівського університету Шуберт Шиверек. Саме завдяки йому у В. Бессера, очевидно, пробудився особливий інтерес до ботаніки.

Знаковим у долі Віллібальда Бессера був краківський період. Тоді він здобував фахові знання в Ягеллонському університеті, вивчав медицину. Переїхав до Кракова разом із дядьком після закінчення Львівського університету. Там працював у клініці. Але, крім занять лікарською практикою, досліджував флору краківських околиць. Саме звідси рослини, що увійшли до його гербарію.

Не менш значимий для В. Бессера був кременецький період. Із 1809 року й аж до переведення Кременецького ботанічного саду до Києва він був його директором, крім того, викладав природничу історію, ботаніку, зоологію у Вищій Волинській гімназії.

Із перших днів роботи в Кременці Віллібальд Бессер активно зайнявся флористичними дослідженнями. Плацдармом для них стали Кременецькі гори. Згодом географія досліджень розширилась: від Полісся до побережжя Чорного моря, від Волино-Поділля до Придніпров’я.

Основним напрямом наукової діяльності В. Бессера вважається флористичний. Учений організував і здійснив наукові експедиції на Волині, Поділлі, Галичині, Бессарабії, Правобережній Україні, Одещині, а пізніше на інших територіях Російської імперії. Він досліджував флору Прибайкалля, поблизу Санкт-Петербурга описав кілька верб і знайшов золотистий різновид нечуй-вітра волохатенького.

Віллібальд Бессер значно випередив свій час, прагнучи зрозуміти й узагальнити закономірності розподілу тих чи інших груп видів рослин залежно від географічного поширення. Йому належить перша спроба географічного аналізу флори Волино-Поділля. Він виділив групи рослин, які походять із Сибіру, Тавро-Кавказу, Австрії, Німеччини, Італії. Вважав, що відсутність автохтонного елементу у флорі Волино-Поділля зумовлена рівнинністю її території.

В. Бессер був не лише видатним флористом, а й першокласним систематиком, особливо знавцем роду Artemisia (полину) у світовому масштабі, автором низки статей про нього. Описав понад сто видів і різновидів роду Artemisia. Не всі вони увійшли до активу сучасної науки. Хоча багато «бессерівських» видів є загальновизнаними.

Віллібальд Бессер рік за роком збагачував колекцію ботанічного  саду, співпрацюючи з провідними в Європі центрами ботанічної науки. Так, зокрема, 1810-го, у перший рік директорування, колекція живих рослин ботсаду становила 2882 види, 1811-го їх було вже 3632, 1812-го – 4646, 1813-го – 5000, 1814-го– 5766, 1815-го – 6424, 1819-го – 7396, а 1832-го, перед переведенням Кременецького ботанічного саду до Києва, – 12000 видів (з них 585 видів деревних порід відкритого грунту, 760 видів екзотичних рослин).

Кременецький ботанічний сад завдяки В. Бессеру відіграв особливу, величезну роль в історії інтродукції нових рослин на Україні.

Видовий склад Кременецького ботанічного саду найбільше збагатили ботанічні експедиції Віллібальда Бессера та Антонія Андржейовського. Біорізноманіття цього ботсаду Віллібальдові Бессеру вдалося збагатити також завдяки науковому листуванню з ботанічними садами та приватними особами. Одним із його аспектів був обмін насінням і живими рослинами.

Велике значення В. Бессер надавав гербарію, вважав, що він виконує наукову та освітню функцію. Для цього уклав рекомендації щодо збору гербарію, техніки його виготовлення. Це пожвавило флористику на Волині. Заслугою Віллібальда Бессера є те, що він у гербарних етикетках подав екологічну характеристику видів рослин, які гербаризував, хоча тоді такого терміну, як «екологія», в науці ще не було.

В. Бессер займався не тільки науковою роботою з вивчення флори Правобережної України, а й педагогічною діяльністю. Він, за свідченням сучасників,  мав авторитет глибокого, ерудованого природодослідника та чуйного вихователя молодого покоління ботаніків, хоча як лектор не володів блискучими здібностями.

Дуже цінними, як із наукової, так і естетичної точки зору, є каталоги рослин, видані за директорування В. Бессера. Це такі собі індикатори розвитку Кременецького ботанічного саду. Усього їх вийшло шістнадцять: три каталоги рослин, чотири додатки до них, п’ять додатків із переліком насіння, один каталог дублетів і три каталоги іншого спрямування. Варто зазначити, що кращі екземпляри Віллібальд Бессер надсилав меценатам саду та заможним шанувальникам природи.

За В. Бессера у Кременецькому ботсаду була своєрідна система регуляції водопостачання саду, яка забезпечувала всі ділянки своєчасним поливом. Сад знали в усій Європі. Він увійшов до номенклатури ботанічних садів світу.

Після переведення Кременецького ліцею до Києва, а заодно ботанічного саду, який існував при ньому, переїхали не тільки бібліотека (1500 інкунабул), обладнання навчальних кабінетів, колекції ботанічного саду, а й викладачі. Віллібальда Бессера призначили ординарним професором ботаніки Київського університету (нині Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка). Він очолив кафедру ботаніки. Читав лекції латиною. Для студентів першого курсу викладав органографію і термінологію рослин, для другокурсників – систематику і фізіологію, а для студентів старших курсів – географію рослин та історію ботаніки.

При кафедрі ботаніки В. БЕССЕР створив бібліотеку, склав гербарій оранжерейних і садових рослин. Разом із гербарієм його учня та послідовника Антонія Андржейовського він став першоосновою гербарію Університету Святого Володимира.

Після прийняття рішення про організацію ботанічного саду при Київському університеті св. Володимира Віллібальда Бессера призначили директором ботсаду при ньому. 1838-го він передав свої повноваження Рудольфу Траутфетерові.

Пропрацювавши 25 років, В. Бессер вийшов на пенсію. Деякий час жив у Києві, і далі вивчав ботаніку, частково займався лікарською практикою.

У 1841 році Віллібальд Бессер повернувся до Кременця. Тут були будинок і садиба. Невдовзі втратив зір. 23 жовтня 1942-го перестало битися серце «батька флористики» – так його називали в Європі. Це звання він заслужив за наукові праці, які написав у Кременці про природу Західного Поділля, Кременецьких гір.

Віллібальд Бессер заповів, щоб його похоронили в Кременці. Отож покоїться на міському, монастирському, кладовищі.

У знак вдячності та поваги до В. Бессера, який ціле життя трудився для Кременця та прославив його на весь світ, тут, у ботанічному саду, встановлено йому пам’ятник та відкрито меморіальну дошку. Про нього тут знають, бережуть світлу пам’ять і намагаються в міру скромних сил зберегти і примножити залишене у спадок.

Юлія БОНДЮЧНА,

провідний фахівець сектору екологічної освіти Кременецького ботанічного саду

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA