Літературно-історична композиція під такою назвою зібрала новодністровців 22 червня з нагоди Дня скорботи і вшанування жертв війни в Україні та 76-річчя початку окупації України у ВВв.
Аудіозапис тривожно-пам’ятного голосу диктора Левітана укотре повернув присутніх дітей війни у згорьований недільний ранок 41-го, тож за промовистими поглядами уже сивочолих городян мимоволі злетіли спогади дитинства, так нещадно обпаленого тією війною… На екрані мерехтіли кінокадри, а розхвильоване єство підсвідомо упізнавало події з життя рідних і близьких, які невтомно береже пам’ять роду.
Ініціатор зустрічі – директор міського історичного музею Галина Разгонюк та її співведуча, головний спеціаліст відділу культури Аліна Кирилюк зуміли слово за словом сколихнути в серцях вражених земляків і факти, і цифри, і сльози, й нестримну печаль за рідними й близькими, кого захлеснув жах фашизму, водночас підсвідомо викликавши безмовний стогін од невиправданих втрат війни сучасної. Тим більше, що у приміщенні Залу бойової слави, де тривала зустріч, господиня музею поєднала експозиційні матеріали усіх воєн, які своїм хижим доторком зоставили слід на долях новодністровців. Тож ветерани Другої світової щоразу стрічаються фотопоглядами із нашими афганцями та учасниками бойових дій на Сході.
Як і завжди, сценарний задум Галини Олександрівни досить вдало і промовисто доповнювали хроніки про початок війни та відео на пісню «Діти війни», що відлунювали гіркими споминами у кожному серці, а також щемно вразив душу театралізований монолог «Пройшло вже стільки років…» у виконанні Лариси Стародуб, котра так майстерно у кількох хвилинах відтворила долю знедолених війною жінок, змусивши упізнавати своїх сестер, матусь чи бабусь… Особливих вражень додавали поетичні рядки нашого земляка Дмитра Цілуйка, з-під пера якого свого часу народилась ціла низка присвят новодністровським ветеранам. А цього разу віршованою струною із Високості майстер слова хвилював слухачів своїми поетичними рядками. Крім того, усі присутні мали змогу почути спогади солдатів тієї війни про перші дні фашистської навали, а також болючі згадки про обпалене дитинство наших земляків, бережно зібрані Г. О. Разгонюк у музеї.
…Тривожно вистукував метроном, коли усі запрошені низько схилили голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя… А між тим кожен усвідомлював, що настане та мить, коли поряд не залишиться живих ветеранів тієї війни, солдатів Перемоги, котрі вибороли безхмарне небо над Батьківщиною на десятки літ. Однак нетлінними зостануться спогади, збережені кіносценаристами й акторами, письменниками й поетами і просто – людьми, котрі усвідомлюють, що кожен новий листочок на дереву великого українського роду має живитись силою свого коріння. Біда лиш у тім, що бойові естафети солдатів Другої світової, а відтак – і афганської воєн уже четвертий рік поспіль як прийняли новітні українські захисники, герої, чиї імена рясно всіяли сучасний історичний літопис та, щонайгірше, пам’ятні меморіальні дошки й могили…
Хвилююча зустріч продовжилась урочистими моментами нагородження активістів міської ветеранської організації, яку провів голова Василь Сплавник, котрий щиро побажав сивочолим дітям війни міцного здоров’я, спокійних буднів, довгих літ під мирним небом рідної землі у радості за онуків, правнуків та усіх нащадків роду українського. Тож Грамоти Чернівецької обласної ради ветеранів України отримали Любов Марківна Моргуненко, Галина Олександрівна Разгонюк, Марія Василівна Козак, Василь Опанасович Бакіцький, Євген Тимофійович Аніщенко, відповідні Подяки – Євгенія Опанасівна Швець, Галина Михайлівна Лозан, Людмила Андріївна Пащенко, Лідія Мартиняк, Валентина Сергіївна Бізюкова, Галина Зиновіївна Ляшенко, Раїса Миколаївна Кисельова, Ніна Валентинівна Новікова та Марія Олександрівна Багірова, Анастасія Никифорівна Горлачук. А на завершення усі охочі вирушили до Стели пам’яті і поклали квіти, вшановуючи і полеглих на фронтах, і тих, хто відлетів у Вічність у мирний час.
Тож дуже хочеться вірити, що страшні наслідки війни, розпочатої 22 червня 1941 року, стануть нарешті яскравим поштовхом для тих, від кого залежить мир і спокій людей сьогодні.
Інна ГОНЧАР
.
