відбулась 25 серпня у Новодністровському міському історичному музеї. Відгукнувшись на запрошення невтомної берегині історичного минулого нашого міста і хранительки нетлінних скарбів людської пам’яті, директора музею Галини Олександрівни Разгонюк, котра у минулому майже 10 років була селищним головою, як і невід’ємною частинкою народження і спорудження міста енергетиків, більше 30-ти професіоналів своєї справи, що поєднали за десятки років свої долі із народженням супутника гідростанцій, радо поринули у спогади про свій молодечий ентузіазм.
На це традиційно вже для таких хвилюючих стрічань надихнула всіх пісня «Місто моєї юності», написана земляками, Почесними жителями Новодністровська – Іваном Семеновичем Нагірняком та Михайлом Васильовичем Рожком. Галина Олександрівна, як і завжди, зуміла підібрати найщиріші слова вдячності за звитяжний труд тим жінкам і чоловікам, що представили цієї днини багатосотенну армію ветеранів-будівельників, котрі з’їхались свого часу за покликом серця, аби творити серед чистого поля дива будівничої справи, а древньому Дністру подарувати нове потужне дихання.
Із часу створення музею подібні зустрічі вже стали традиційними: спочатку збиралися колеги окремих структурних підрозділів, сердечними споминами долучаючись до теми «Згадаймо, як це було…», а згодом об’єднуючись дружнім колом, наче однією сім’єю, потужної свого часу великої будівельної організації – Управління будівництва Дністровського комплексного гідровузла. Цього разу господиня музею запропонувала кожному символічну перекличку із представленням себе та тієї організації, якій було віддано чимало літ трудового стажу.
Після гарного музичного відеовітання від дуету «Писанка», яке додало світлого настрою, Г. О. Разгонюк запропонувала усім пригадати сторінки хроніки їхньої трудової біографії, адже 2017 рік позначив у календарі чимало ювілейних дат: 40 років – першого перекриття Дністра, випуску першого номеру газети «За высокие темпы» (редактор І. Л. Чайка), відкриття дитячого табору «Лісова казка» (директор Е. І. Ківа), ДНЗ «Сонечко» (завідуюча К. І. Парамонова), створення першого садового товариства «Мічуринець» (голова П. А. Волощук). Крім того, шановне товариство мало змогу пригадати і події нині ювілейних 1977, 1982, 1987 років – завдяки зібраним матеріалам директором музею сформовано в електронному вигляді грандіозний проект «Віхи трудової біографії», що детально ілюструє вагомі кроки будівництва і за підтримки небайдужих до збереження історії міста та його працьовитих людей може стати великим перекидним календарем, більше того – неоціненним скарбом і яскравим прикладом відданості професії для нащадків. А вдало доповнила ці особливі враження відеохроніка «Будівельникам ДКГВ присвячується», де було зібрано моменти реалій з нагоди 30-річчяДністровської ГЕС-1» та пуску ГА № 1 Дністровської ГАЕС.
А про нинішній стан справ на Дністровській ГАЕС розповіли знані й шановані у місті першопрохідці будови на Дністрі помічник директора філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Микола Федорович Ковальчук та заступник директора філії з підземних робіт Консорціуму «НВО „Укргідроенергобуд“» у м. Новодністровськ Василь Климович Погонський. Вони так зацікавили вагомими здобутками великої когорти проектувальників, будівельників, монтажників вражаючими цифрами і фактами, що ветерани-творці міста вирішили на власні очі пересвідчитись у тому, як триває нині спорудження найбільшої в Європі та однієї з найбільших у світі гідроакумулюючих електростанції. Єдине, що занепокоїло ветеранів, це відсутність у проекті другої черги Дністровської ГАЕС у складі 4 агрегату соціальних коштів, які завжди так сприяли підтримці та розбудові міста енергетиків. Тож усі підтримали думку про те, що нинішня влада та громадськість має долучитись до відповідних кроків, аби повернути статтю фінансування соціальної сфери. (До речі, рішенням 35-ої сесії Новодністровської міської ради від 27 липня 2017 року було схвалено саме таке звернення до керівництва ПрАТ «Укргідроенерго»).
До спогадів із задоволенням долучались усі охочі, до найменших дрібниць згадуючи усілякі бувальщини щодо умов проживання і праці, епоху неймовірного ентузіазму і прагнення будь-що йти вперед і досягати нових і нових вершин заради гарного майбутнього своїх нащадків.
Слово за словом – спливали дві години дружнього професійного єднання. У спогадах звучали імена друзів і колег по роботі. На превеликий жаль, за десятки літ чимало із тих, хто розпочинав творення життєвого полотна міста гідробудівців, уже відлетіли у Вічність… – тож у тужливій поминальній мелодії серед глибокої тиші Г. О. Разгонюк згадала їхні імена…
А життя триває. Уже і про нові стрічання захотілось домовлятись, тим більше, що наступного року відзначатимемо 45 років із початку будівництва на Дністрі! І як добре, що є небайдужі й уважні керівники підприємств і просто гідні громадяни, котрі усіляко підтримують подібні заходи у міському музеї: зокрема проведенню ось таких тематичних вечорів сприяє генеральний директор ТОВ «Будмонтажсервіс» Олександр Сергійович Гандзюк, котрий не тільки продовжив професійну справу свого батька, а й перейняв у нього шанобливе ставлення до людей старшого покоління. Тож саме завдяки цьому меценату учасники зустрічей мають змогу неодноразово за дружньою бесідою пригощатись солодощами. Крім того, він разом із керівниками – Геннадієм Борисовичем Ступаковим (ТОВ «СГЕМ») та Василем Миколайовичем Лутчаком (ТОВ «Мехтрансбуд») – неодноразово допомагали ветеранам будови, організовуючи для них передплату міського часопису «Наша газета. Новодністровськ».
Із приємністю та вітаннями згадала господиня цього родинного душевного вогника і про серпневих іменинників – свої дні народжень цієї пори святкували Є. С. Огай, О. С. Казван, А. П. Двойнішнікова, А. М. Шелест, а тут же виявилось, що присутня у залі Валентина Миколаївна Понєтайкіна прийшла на зустріч саме у свій святковий день, тож жовтогарячі квіти від директора музею одразу стали неї гарним сюрпризом.
І вже у завершальних акордах ветерани будови щиросердно дякували Галині Олександрівні Разгонюк за її невтомність і шану людям праці, яка зуміла зворушити серця поважних городян поезією і сердечним словом, чий вагомий внесок у появу на карті Буковини наймолодшого міста має бути найяскравішим прикладом відданості й цілеспрямованості, професіоналізму і любові до справи усього свого життя.
Із Новодністровського міського музею – Інна ГОНЧАР
