Постулат про те, що слова активно впливають на життя наше, мабуть, уже є істиною. Формують їх думки, свідомість, а відтак мова. Через те треба вимогливо ставитися до висловлюваних думок. Пояснити цю вимогу легко – слово водночас може принести користь і шкоду людині.
Уже так повелося, що думки безпосередньо переходять фізично на слова, а висловлені нами слова формують сильну матрицю життя. Ми є те, що говоримо, думаємо. Всяка думка та слово – програма, що будує наше майбуття. Слово, звісно, потужніша сила, ніж думка. Слово або створює, або знищує. Слово – не пустопорожній і абстрактний набір безсилих звуків. Егрегор, ланцюгова атомна реакція звільняється за артикуляції звука нашим мовним апаратом.
Слова позитивного вектора, безумовно, створюють емоційно та фізично здорове поле, світлу ауру. Під його впливом ми залишаємося активними, задоволеними, працелюбними особистостями. Нам не надокучають хвороби чи депресія.
Однак у нашому житті паралельно існує ще й сірий фон, зумовлений негативними безкінечними думками і висловлюваними емоційними почуттями. На думку багатьох учених: лінгвістів, психологів, філософів – велика низка позитивно від’ємних лексем і словосполучень спричинюється до небажаних наслідків у нашому щоденному житті. Тому з’являються хвороби, страждання, незрозумілі смерті.
Не вдаючись до конкретних практично психологічних коментарів кожного наведеного слова, зроблю тільки спробу вкласти невеликий тезаурус. Так, сюди входять такі «невинні» на перший погляд форми: лопнуло моє терпіння; я вже голову зламав; щось мене гризе; всю лисину мені проїли; сидить у мене в печінці (щось, хтось); мені перекрили кисень; не переварюю (щось або когось); всі соки з мене вичавили; багато крові мені попсували; чхати я хотів; набридло до нудоти; просто ножем у серце; мене вже трясе; всю шию відсиділи; ситий по саме горло; з душі вернее; заганяли мене до смерті; побувай в моїй шкурі; тиснуть на мене; знайти б віддушину.
Енергетичний негативний заряд, опустілий духовний цвинтар несе кожне словосполучення цієї словникової низки.
Так само заряджені неоковирні побажання, які на думку бажаючих є непересічними, а «оригінальними й поетичними»: хай ЗЛО обходить; хай БІДА минає; хай ЛИХО спить; хай ГОРЕ забуває; хай ХВОРОБА не бачить; хай НЕЩАСТЯ не тривожить і десятки подібних.
Отож, слово з наших уст – це або шабля, або цілюща водиця; або мед, або отрута. Тому хай завше наше мовлення буде духмяним, запашним, енергетично світлим, бадьорим і оздоровлюючим, як повітря після грому.
Зиновій Бичко, мовознавець,
м. Львів