Під такою назвою до 85-х роковин Голодомору вийшло нове видання Бережанського краєзнавчого музею (упорядник – старший науковий співробітник краєзнавчого музею Оксана Голян).
Тут подано списки осіб, котрі пережили голодомор 1932 – 1933 років, а згодом перебралися на проживання в м. Бережани та Бережанський район, спогади очевидців. Збірник доповнюють ілюстрації та зворушливий вірш випускника Бережанської гімназії ім. Б.Лепкого – Юрія Вітяка. Видання призначене для науковців, краєзнавців, учителів, студентів, які цікавляться цією важливою тематикою.
У вступній статті зазначено, що Голодомор – масовий штучно організований голод, влаштований комуністичним режимом шляхом насильного вилучення продовольчих запасів в селян, яке поєднувалось із широкими репресіями проти різних верств населення. Голодом було вбито мільйони людських життів. На жаль, страшні обставини злочину унеможливлюють встановлення точної кількості смертей невинних людей та вичерпного поіменного списку жертв. Комуністичний режим розглядав українську культурну еліту та економічно незалежне і національно свідоме селянство як реальну загрозу свого існування. Тому від самих початків становлення радянської влади спрямовував проти них спеціальну репресивну політику.
Перехід наприкінці 1920-их років до форсованої індустріалізації та суцільної колективізації викликав невдоволення населення в різних регіонах СРСР. Найбільш активний спротив проявився в Україні, яка мала досвід власної державності у 1917–1921 рр. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.
У 1930 році в Україні відбулося понад 4 тис. масових протестних виступів, у яких за оцінками дослідників взяли участь близько 1,2 млн. осіб. Виступи були стихійними та розрізненими, їх жорстоко придушували добре озброєні й підготовлені більшовицько-червоні війська, але масштаб опору змусив призупинити колективізацію. Хлібозаготівельна кампанія 1931 року та голод, який охопив Україну весною 1932 року, загострив антикомуністичні настрої в українському суспільстві. За перші 7 місяців 1932 року органи ҐПУ («главное политическое управление») зафіксували в УССР понад 900 масових протестних виступів, що становило понад 56 % усіх антивладних виступів в СССР за цей час. У першій половині 1932 р. із колгоспів в Україні вийшли 41 200 селянських господарств. Незважаючи на тиск партійних і державних органів, до 500 сільських рад в Україні відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель.
І в 1932, і в 1933 роках у різних регіонах України режим змушений був придушувати масові виступи – «волинки», що ставали відчайдушними спробами доведених до межі голоду українських селян не стільки відстояти свої права, як просто вижити. Голодуючі селяни опиралися вивезенню хліба в рахунок заготівель, нападали на зерносховища, комори спиртзаводів чи винокурень, де зберігалось, часто просто під відкритим небом, відібране у селян зерно. Водночас, серед колгоспного селянства у 1932 році набув поширення такий метод протесту, як невихід на роботу. В обстежених ҐПУ 150 колгоспах, де відбувалися виходи з колективів, не виходило на роботу від 30 до 70 % колгоспників.
Із посиленням хлібозаготівельного свавілля та викликаного ним голоду почастішали терористичні акти, вчинені селянами. Цей стихійний спротив і став основою звинувачень у наявності антикомуністичного підпілля й підготовки на весну 1933 року повстання в Україні, які були використані окупаційною владою як виправдання вбивства голодом.
У краєзнавчому музеї в залі «Політичні репресії на Бережанщині» розміщено експозиційний вузол «Доторкнутись до правди», який присвячено пам`яті жертв Голодоморів.
Спогади (матеріали з фондів Бережанського краєзнавчого музею):
«Я, Юр`єва Катерина Дорофіївна, народилась 9 січня 1914 року в с. Лазорки, Полтавської обл. Голодомор я переживала тут же зі своїми батьками, братами й сестрами. Наша сім`я складалась із таких осіб: батько – Дорофій Васильович, мати – Гордієнко Феодосія Яківлівна, брат – Гордієнко Микола Дорофієвич, брат – Гордієнко Іван Дорофієвич, сестра – Гордієнко Марія Дорофіївна.
У той тяжкий період мені було 18 років. Про голодомор ніхто нічого не знав, що нас така біда чекає і настав той гіркий час. Це було в глибоку осінь 1932 року, коли люди все зібрали із полів, зробили заготовку на зиму. В цей час поступила якась постанова в міську раду зробити викопку сільськогосподарських продуктів. Тут же міська влада зібрала свій актив і дала всім задачі їхати до кожного господаря і забирати все, що є із продуктів: зерно, картоплю, все те, що попадало під руки. Через зиму (хто мав закопане на городі: буряки, моркву) перебивались як могли. А вже на весні 1933 року люди вмирали так, що не встигали хоронити – по 10-15 чоловік від голоду. В нас була корова. Вона нас кормила. А потім забрали і корову. Наша сім`я залишилась без ніякої надії на виживання.
Я довідалась, що Лубенська міська лікарня набирає на курси масажистів, і я поступила. По закінченню курсів залишилась працювати при цій лікарні. Мені було непогано – я отримувала гроші і карточки на хліб. Вже не була голодна. Я приїхала додому, привезла їм хліба. Мій батько був присмерті, вже не хотів нічого. І помер з голоду, потім померла сестра Олександра, а за нею помер брат Микола. Решту я забрала до себе – маму, брата Івана і сестру Марійку. Так ми вижили в той голодомор. Пізніше почалась іще епідемія дизентерії. В лікарню привозили кожен день голодних людей, які їли всяку всячину: дохлих коней, дохлих корів і навіть людей. Один дядько (я вже не пам`ятаю, як він писався, то він з`їв своїх дітей-близнят). Мертвих людей з лікарні по 30 чоловік кожного дня хоронили. Бувало, ідеш вулицею – там лежать, тут сидять мертві люди. Міліція по вулицях їздила і підбирала мертвих людей, а хто був ще живий, то підвозила до лікарні.
Що то було при голодоморі – трудно все описати. А пізніше їх викрили і судили. Їх було біля ста чоловік, котрих у 1937 р. осудили».
«Я, Крищук-Пирогова Ганна Юріївна, народилась 1922 р., 14 січня в Хмельницькій області, Хмельницького району в с. Миколаїв. Пережила голод 1933 року разом зі своєю сім`єю, яка складалась із шістьох дітей і мами-вдови. Пригадую, які страждання ми перенесли. Декілька епізодів із них.
- Ми – я і мої брати: Олексій, Іван ходили на поля, збирали гнилу картоплю, яка залишилась в землі, їли її разом з лободою та ще якимись бур`янами, пекли на залізній печі так звані «деруни».
- Я зі своїми старшими братами – Іваном, Олексієм і мамою мололи зерно на жорнах, мололи вночі, по черзі зі сном. А зерно приносили євреї, які пекли хліб і продавали. Наше теперішнє село Миколаїв було до війни містечком. А потім жорна у нас забрала влада.
- Я бачила опухлих людей, які лежали на дорогах. У них були спухлі ноги, які блистіли на сонці як дзеркало. А у деяких уже були тріщини і з них текла рідина, ці люди уже помирали. Страждань було багато…».
«Скрипка Софія Григорівна, народилась 1 березня 1922 р. Проживала під час голодомору в с. Демки Драбівського району Чекаської області. У своїх спогадах вона розповідає про важке становище українців за часів радянської влади: «Я добре пам`ятаю той час, коли проходила колективізація сільського господарства. Людей просто заганяли в колгосп, забирали коней, реманент, худобу. Мого дядька – Максима Рудницького тяжко побили за те, що заховав коней.
Проводячи колективізацію, радянська влада боролась з церквою. В нашому селі примусово закрили церкву, знущалися над почуттями віруючих. Атеїсти виготовили чучело священика і запалили. Один із них хотів знести з куполів хрести, але впав і вбився. У церкві було зроблено склад. Під час фашистської окупації німці підірвали церкву і знищили зовсім.
Наша сім`я налічувала 15 членів. Батько мав поле, молотарку. Коли почалась колективізація, був змушений все здати в колгосп, а сам виїхав у Макіївку на Донбас. Як тільки батько виїхав, всіх нас залишили без нічого. Дізнавшись про важке становище своєї сім`ї, батько забрав нас усіх на Донбас. Але мати не змогла там жити, і вся сім`я повернулась на Чернігівщину, Ічнянський район, с. Бережівку. У 1933 р. батько влаштувався на роботу в радгосп «Тростянець».
Важко згадувати сьогодні ті важкі часи. Від селян владою було забрано весь хліб, картоплю, навіть колоски з поля не можна було збирати. Батько зрідка привозив дітям хліба, щоб ми не повмирали з голоду, а сам знову їхав на роботу.
Мати незабаром захворіла і через два тижні у 45-річному віці померла. Не було з чого зробити навіть труну, і мамині брати зробили з будь-яких дощок ящик і похоронили матір. Батько забрав мою сестру Марію та брата Івана. А я, і ще один семирічний брат Іван залишились у своїй хаті.
Згодом захворів на тиф батько. Сестра Марія забрала нас до себе. Там я вчилася, а вже у 16 років (у 1938 р.) пішла доїти корів у колгосп. Праця була дуже важкою, а платили зовсім мало.
Коли почалася війна, мене та інших жінок заставили гнати корів на схід. З Курська ми втекли. Я повернулась до сестри. У 1942 р. вийшла заміж, а вже в листопаді 1943 р., коли дочці Надії було 11 місяців, чоловіка забрали на фронт. На фронті був мінером і на початку 1944 р. загинув».
Іван Макарович Козленко (із розповіді сина): «Батько згадував, що 1932 рік був урожайним, але почалась насильна колективізація, яка принесла селянам численні біди і випробування. По селі ходили спеціальні «буксирні» бригади і забирали у людей всі запаси продуктів: зерно, картоплю, борошно, крупи, олію тощо. Ці нелюди мали металеві загострені щупи, якими виявляли, що де заховане. Відкопували і забирали все, не залишаючи ні крихти. Батько розказував, як одного вечора селяни, які ще могли ходити, зв`язали озброяного сторожа, який охороняв комору, і забрали всі продукти. Наступного дня в село наїхало багато міліції, зробили обшуки, відібрали все назад, а людей заарештували. Ці люди вже ніколи не повернулися до рідного дому. Люди варили лободу, липову кору, а влітку збирали гриби, ягоди, варили чаї з липового цвіту. В сім`ї Козленків було шестеро дітей. Дорослі і діти пухли з голоду і помирали. З страшного голоду люди втрачали свідомість, марили, прокидалися звірині інстинкти. Померлих дітей батьки хоронили таємно, щоб ніхто не бачив і не відкопав, щоб зварити людське м`ясо. На той час батькові було 13 років і він чудом вижив. За півтора року більша половина жителів села була знищена голодомором».
Марія Харитонівна Семенець: «У сім`ї Романових було семеро дітей. Жили ми на околиці міста. Через голодування наймолодшого сина, якому було півтора року, його таємно вночі підкинули під ворота дитячого будинку. Там він і виріс. Решта дітей залишилися вдома. Рятувалися від голодної смерті супом з лободи, гірким напоєм з кори вишні та липи. До нашого господарства приблукала чужа корова. Молоко розводили водою, роздобули трохи жому і варили щось подібне до каші. Батьки розповідали мені, що з голоду померло дуже багато людей. Померлих людей закопували без домовин, як худобу. Радянська влада брехливо пояснювала складну ситуацію неврожаєм, насправді 1932 рік був напрочуд урожайним. Спиртозаводи працювали на повну потужність, переробляючи конфісковане у селян зерно на спирт. Аж після смерті Сталіна люди усвідомили, що це був справжній геноцид українського селянства. Виникає питання: чи будуть колись осуджені злочинні дії комуністичної партії?».
Андрій Мефодійович Тимошенко: «У півтора роки я залишився сиротою. Моя мати була вагітною і померла від того, що з`їла скибку свіжоспеченого хліба. Сім`я виживала тим, що ловили рибу у сільській річці. Після смерті матері мене виховувала спочатку бабуся, а потім тітка Єлизавета. Коли родичі повмирали, за пропозицією сільського вчителя мене забрали в Бережанський дитбудинок. Так я залишився на Бережанщині до сьогоднішнього дня».
Колосочків п’ять в пригорщі малій,
Шкіра і кістки – поїсти б трішки.
Синку, засинай у сирій землі,
З дощечок старих для тебе ліжко.
Поки міцно спи, люляй, люляй ти,
Маки дикі хай у тихім полі,
В колискову днів зможуть провести
Краєм, де не був іще ніколи.
Дух не розіп’ять голо на хресті,
Думка не помре, не охолоне,
Прийдуть сіячі через всі плачі,
З лона матерів, що сльози ронять. (Юрій Вітяк, м. Тернопіль).
Із метою вшанування пам`яті жертв голодомору 2003 року в Бережанському районі на території міської та сільських рад було зібрано списки осіб, котрі пережили голодомор, та короткі біографічні дані.
- Дидик (Гупал) Мотря Дорофіївна, 1924 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Михайлівка, Гайсинського району, Вінницької області.
- Скрипка Софія Григорівна, 1922 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Денки, Драбівського району, Черкаської області.
- Охрімчук Олександр Михайлович, 1931 р. н. Під час Голодомору проживав в м. Олевськ, Житомирської області.
- Циганкова Яніна Мартинівна, 1928 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Дунаївці, Хмельницької області.
- Арєхова Тетяна Терентіїївна, 1922 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Серби, коденського району, Одеської області.
- Терлюк Сергій Іванович, 1927 р. н. Під час голодомору проживав в с. Комсомольське, Козятинського району, Вінницької області.
- Колісник Іван Олексійович, 1922 р. н. Під час Голодомору проживав в с. Вапнярки, Чернігівської області.
- Кржечківський Федір Миколайович, 1922 р. н. Під час Голодомору проживав в м. Вовковинці, Вовколинецького району, Хмельницькій області.
- Юр`єва Катерина Дорофіївна, 1914 р. н. Під час Голодомору проживала в смт. Лазорки, Полтавської області.
- Гапоненко Єфросинія Іванівна, 1928 р. н. Під час Голодомору проживав в с. Вапнярки, Чернігівської області.
- Майборода Іван Макарович, 1923 р. н. Під час Голодомору проживав в Сумській області.
- Сивобородько (Позниш) Чеслава Йосипівна, 1921 р. н. Під час Голодомору проживала в м. Ромни, Сумської області.
13.Борисюк Надія Антонівна, 1922 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Митлашівка, Черкаської області.
- Есаулова (Роман) Олександра Іванівна, 1921 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Бугревате, Охтирського району Сумської області.
- Васютенко Уляна Михайлівна, 1931 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Гирино, Ямпільського району, Сумської області.
- Васільєва Галина Максимівна, 1931 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Данівка, Берщадського району, Вінницької області.
- Сорокова Уляна Василівна, 1923 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Шляхова, Колошацького району, Харківської області.
- Гришачов Василь Олександрович, 1923 р. н. Під час Голодомору проживав в с. Омочаєво, Підгаєцького району, Вологодської області.
- Магар Ксенія Фотіївна, 1923 р. н.
- Корень Матрона Панасівна, 1923 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Боровиця, Чигиринського району, Черкаської області.
- Оленченко Віра Трохимівна, 1922 р. н. Під час Голодомору проживала в м. Гадяч, Полтавської області.
- Сороката Лідія Іванівна, 1926 р. н. Під час Голодомору проживала в с. В. Бубнівка, Волочиського району, Хмельницькій області.
- Шпирка (Падалка) Галина Федорівна, 1931 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Кошелівка, Ніжинського району, Чернігівської області.
- Блищавенко Ганна Макарівна, 1927 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Ряшки, Прилуцького району, Чернігівської області.
- Пирогова (Крищук) Ганна Юріївна, 1922 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Миколаїв, Хмельницької області.
- Войтас (Крищук) Марфа Юріївна, 1928 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Миколаїв Хмельницької області. Одна людина – одна зернина»
- Циганков Михайло Васильович, 1923 р. н. Під час Голодомору проживав в с. Старе Прибужжя, Дрібінського району, Могильовської області.
- Горященко Варвара Мойсеївна.
- Кісільова Марія Василівна.
- Ліщенюк Галина Давидівна.
- Держак Микола Павлович, 1926 р.н. Під час Голодомору проживав в с. Маначин, волочиського району, Хмельницької області.
- Гребенко Ганна Євремівна, 1913 р. н. Під час Голодомору проживала в Житомирській області.
- Держак Ефімія Іванівна, 1922 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Слобода, Брацлавського району, Вінницької області.
- Воротинцева Ніна Єгорівна.
- Сагомова Матрона Семенівна, 1926 р. н. Під час Голодомору проживала в смт. Нові Санжари, Полтавської області.
- Бучко Раїса Павлівна, 1924 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Куземськ, Охтирського району, Сумської області.
- Коломийцева Текля Йосипівна.
- Суханова Іванна Пантелеймонівна.
- Радіонова Лідія Василівна.
- Кукурудза Уляна Григорівна, 1926 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Великий Припіл, Краснопільського району, сумської області.
- Ткачова Емілія Гаврилівна, 1924 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Побіжня, Чортківського району.
- Ненойранова Яніна Шаліївна.
- Боган Йосип Іванович.
- Жильцова Ніна Миколаївна, 1932 р. н. Під час Голодомору проживала в м. Хмельницький.
- Урангін Георгій Семенович, 1925 р. н. Під час Голодомору проживав в с. Удан, Хабаровського району.
- Тимошенко Павло Захарович, 1923 р. н. Під час голодомору проживав в с. Літинськогорне, Вінницької області.
- Козленко Сергій Іванович, 1919 р. н. Під час Голодомору проживав в с. Гільці, Чернехівського району, Полтавської області.
- Семенець (Романцова) Марія Харитонівна, 1929 р. н. Під час Голодомору проживала в м. Вочанськ, Харківської області.
- Гавдида (Грунь) Валентина Іванівна, 1930 р. н. Під час Голодомору проживала проживала в м. Торез, Донецької області.
- Самофал Катерина Іллівна, 1928 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Піщанка, Красноградського району, Харківської області.
- Семенець (Бруенко) Катерина Гнатівна, 1940 р. н. Під час Голодомору проживала в с. Кислин, Маньківського району, Черкаської області.
Список осіб, які пережили Голодомор 1932 -1933 і перебралися на проживання в м. Бережани та Бережанський район (інф. з книги Миколи Лазаровича “І було пекло на землі”):
- Арехова Тетяна Терентіївна, 1922 р.н. Під час Голодомору проживала у селі Серби Кодимського району теперішньої Одеської області
Барна Матрона Яківна, 1928р.н. Під час Голодомору проживала у селі Дзигівка Ямпільського району теперішньої Вінницької області.
3. Безверхня Ганна Михайлівна, 1926 р.н. Під час Голодомору проживала у селі М’якохід Бершадського району теперішньої Вінницької області.
4. Блищавенко Ганна Макарівна, 1927 р.н. Під час Голодомору проживала у селі Ряшки Прилуцького району теперішньої Чернігівської області.
5. Бобух Володимир Федорович, 1930 р.н. Під час Голодомору проживав на Полтавщині.
6. Богдан Йосип Іванович, 1922 р.н.
7. Борисюк Надія Антонівна, 1922 р.н. Під час Голодомору проживала у селі Митлашівка теперішньої Черкаської області.
8. Бучко Раїса Павлівна,1924 р.н. Під час Голодомору проживала у селі Куземин Охтирського району теперішньої Сумської області.
9. Васільєва Галина Максимівна, 1931 р.н. Під час Голодомору проживала у селі Данівка Бершадського району теперішньої Вінницької області.
10. Васютенко Уляна Михайлівна, 1924 р.н. Під час Голодомору проживала на Ямпільщині теперішньої Сумської області .
11. Вдовиченко Алла Пилипівна, 1931 р.н. Під час Голодомору проживала у місті Чернігові.
12. Войтас (Крищук) Мадора Юріївна, 1928 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Миколаїв теперішньої Хмельницької області.
13. Воротинцева Ніна Єгорівна.
14. Гапоненко Єфросинія Іванівна, 1928 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Вапнярки теперішньої Чернігівської області.
15. Горень Люба Якимівна, 1933 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Дзигівка Ямпільського району теперішньої Вінницької області.
16. Горященко Варвара Мойсеївна.
17. Гребенко Ганна Евремівна,1913 р.н Під час Голодомору проживала на території теперішньої Житомирської області.
18. Гришачов Василь Олександрович, 1926 р.н.
19. Давидова Ганна Степанівна, 1925 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Олешня Охтирського району теперішньої Сумської області .
20. Держак Ефімія Іванівна, 1922 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Слобода Брацлавського району теперішньої Вінницької області
21. Держак Микола Павлович, 1926 р.н. Під час Голодомору проживав в селі Маначин Волочиського арйону теперішньої Хмельницької області.
22. Дидик (Гупал) Мотря Дорофіївна, 1924 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Михайлівка Гайсинського району теперішньої Вінницької області.
23. Есаулова (Роман) Олександра Іванівна, 1921 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Бугрувате Охтирського району теперішньої Сумської області.
24. Жильцова Ніна Миколаївна, 1932 р.н. Під час Голодомору проживала у місті Проскурові (нині Хмельницькому)
25. Зикіна Євгенівна Іллівна, 1931 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Пирогове теперішнього Вінницького району.
26. Кісільова Марія Василівна.
27. Коваленко Григорій Якимович, 1925 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Веселе Татарбунарського району теперішньої Одеської області.
28. Когут Микола Матвійович, 1926 р.н. Під час Голодомору проживав в селі Пилява Тиврівського району теперішньої Вінницької області.
29. Козлов Борис Кіндратович, 1927 р.н. Під час Голодомору проживав в місті Артемівську теперішньої Донецької області.
30. Колісник Іван Олексійович,1922 р.н. Під час Голодомору проживав в селі Вапнярки теперішньої Чернігівської області.
31. Коломийцева Текля Йосипівна.
32. Корень Мотрона Панасівна, 1923 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Боровиця Чигиринського району теперішньої Черкаської області.
33. Кржечківський Федір Миколайович, 1923 р.н. Під час Голодомору проживав у місті Вовковинці теперішньої Хмельницької області.
34. Кукурудза Уляна Григорівна, 1926 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Великий Прикіл Краснопільського району теперішньої Сумської області.
35. Кухарська Валентина ПетрІвна, 1927 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Карабачин Брусилівського району теперішньої Житомирської області.
36. Лапунька Єва Семенівна, 1926 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Бузове Вовчанського району теперішньої Полтавської області.
37. Левченко Катерина Афінісівна, 1927 р.н. Під час Голодомору проживала у місті Умані.
38. Липна Ольга Іванівна, 1925 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Піщане Кременчуцького району теперішньої Полтавської області.
39. Ліщенюк Галина Давидівна.
40. Магар Ксенія Фотіївна, 1923 р.н.
41. Майборода Іван Макарович, 1923 р.н., Під час Голодомору проживав на території теперішньої Сумської області.
42. Ненойронова Яніна Шаліївна.
43. Оленченко Віра Трохимівна, 1922 р.н., Під час Голодомору проживала в місті Гадяч теперішньої Полтавської Області.
44. Олійник Леонід Констянтинович, 1931 р.н., під час Голодомору проживав у селі Полівці Староконстянтиніського району теперішньої Хмельницької області .
45. Охримчук Олександр Михайлович, 1931 р.н. Під час Голодомору проживав у місті Олевськ теперішньої Житомирської області.
46. Палюра Іван Юхимович, 1924 р.н., Під час Голодомору проживав в селі Ст. Животів Іллінецього району теперішньої Вінницької області.
47. Палюра (Зайченко) Марія Петрівна, 1923 р.н. Під час голодомору проживала у місті Синельникове теперішньої Дніпропетровської області.
48. Петришин Марія Фоківна, 1922 р.н. Під час голодомору проживала у селі Аполянка Уманського району теперішньої Донецької області.
49. Пирогова( Крищук ) Ганна Юріївна, 1922 р.н. Під час голодомору проживала у селі Миколаїв теперішньої Хмельницької області.
50. Радіонова Лідія Василівна.
51. Савків Ольга Орестівна, 1922 р.н. Під час голодомору у селі Бирлівка Ковальського району теперішньої Полтавської області.
52. Саганова Матрона Семенівна, 1926 р.н. Під час Голодомору проживала у селищі Нові Санжари теперішньої Полтавської області.
53. Самосал Катерина Іллівна, 1928 р.н. Під час Голодомору проживала у місті Піщанка Красноградського району теперішньої Харківської області.
54. Семенець Марія Харитонівна, 1929 р.н. Під час Голодомору проживала у місті Вовчанськ теперішньої Харківської області.
55. Семенишин Ганна Опасівна, 1927 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Гнилиця Великобурлуцького району.
56. Сивобородько Чеслава Йосипівна, 1921 р.н. Під час Голодомору проживала у місті Ромни теперішньої Сумської області
57. Скрипка Софія Григорівна, 1922 р.н. Під час Голодомору проживала у Драбівському районі теперішньої Черкаської області.
58. Сорока-Гончарова Євдокія , 1915 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Морозівка Свердловського району теперішньої Луганської області.
59. Сороката(Машталір) Лідія Іванівна, 1926 р.н. Під час Голодомору проживала в селі В.Бубнівка Волочиського району теперішньої Хмельницької області.
60. Сорокова Уляна Василівна, 1923 р.н. Під час Голодомору проживала в селі Шляхове Колмацького району теперішньої Харківської області.
61. Стеблянко Наталя Іванівна, 1924 р.н., Під час Голодомору проживала в містечку Александрівка теперішньої Кіровогрядської області.
62. Суханова Іванна Пантелеймнівна, 1929 р.н.
63. Терлюк Сергій Іванович, 1927 р.н. Під час Голодомору проживав в селі Комсомольське Козятинського району теперішньої Вінницької області.
64. Тимошенко Андрій Михтодійович, 1931 р.н. Під час Голодомору проживав у Маньківському районі теперішньої Черкаської області, згодом мешкає у селі Саранчуки.
65. Ткачова Емілія Гаврилівна, 1924 р.н.
66. Урангін Георгій Семенович, 1925 р.н.
67. Феник Олена Максимівна, 1926 р.н., Під час Голодомору проживала в місті Білогір’я теперішньої Хмельницької області.
68. Циганков Михайло Васильович, 1923 р.н. Під час Голодомору проживав в селі Старе Прибужжя Дрібінського району теперішньої Могильовської області у Білорусії.
69. Циганкова Яніна Мартинівна, 1928 р.н. Під час Голодомору проживала у Дунаївцях теперішньої Хмельницької області.
70. Шпирка (Падалка) Галина Федорівна, 1931 р.н. Під час Голодомору проживала у селі Велика Кошлівка Ніжинського району теперішньої Чернігівської області.
71. Юр’єва Катерина Дорофіївна, 1914 р.н., Під час Голодомору проживала у селищі Лазірки Теперішньої Полтавської області.
Тетяна Бідзіля, м. Бережани.
.
