Містика — це надприродні явища і наслідки духовної практики, це зв’язок із потойбічним світом і надприродними силами. Фактом, що слово нашої мови є містичною субстанцією, безперечно, є початок Євангелії від апостола Івана: «1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. 2 Воно в Бога було споконвіку. 3 Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього». Саме це вказує на божественну, магічну силу кожного сказаного нами слова.
Так, одна письменниця звертається до читача: «Траплялося у вас, щоб у реальності збулося щось вами написане? Кажуть: будь обережний у своїх бажаннях. Але, можливо, зі словом потрібно бути подвійно обережним. На щастя, в моєму випадку “збулося” хороше. Хоча від цього все одно трохи моторошно. Коротко – мені поставили один неприємний діагноз і вже направили на операцію, але диво сталося – оперувати виявилося нічого. Незадовго до цього написала новий уривок для твору, частково навіяний моїм станом, ось тільки з чарівним результатом». Як бачимо, страшну неміч авторки подолало слово у дружбі з Вірою, Надією та Любов’ю.
Людська душа прагне не тільки знання про Бога, але і живого з’єднання з Ним. Таке з’єднання є метою всього буття людини, оскільки Бог є вседосконалою Істотою, а з’єднання з Ним – джерело духовного блаженства. Ми водночас прагнемо тут довідатися і про таємниці слова, його місце у психології, в медицині, в релігії.
На мою думку, коли ми навчимося мовчати, готуючись почути Слово, ми зможемо контролювати наше мовчання і нашу мову протягом усього дня. Фома Кемпійський із цього приводу сказав: «Істинно каже тільки той, хто по можливості вважав би щастям мовчати». У стані спокою присутня чудова сила очищення і зосередження. Це факт загальновідомий. Але мовчання перед слуханням Слова веде до правильного його сприйняття і виголошення в потрібний момент. Менш істотне залишається невимовним – але головне і найпотрібніше можна сказати кількома словами.
Слово не горобець, вилетить, не впіймаєш. Це старовинне прислів’я, на жаль, констатує безповоротну дію слів на навколишній світ. Годинами розмовляючи телефоном, обговорюючи сусідів, колег і знайомих, ми не підозрюємо про силу впливу своїх слів на цих людей навіть за їхньою спиною. Навіть якщо вони їх і не чують. Іноді ми дивуємося, звідки у нас хвороби, нещастя і неприємності, ніби виникають на рівному місці. У всьому винне необережне слово, яке хтось, можливо, сказав в нашу адресу. А, може бути, і ми самі сказали, не замислюючись про наслідки.
У слові укладено посил, бажання, глибокий внутрішній мотив людини, і воно має таку силу, про яку багато хто навіть не підозрює, буквально кидаючи слова на вітер. Наприклад, батьки, виховуючи свою дитину, часто програмують його своїми необдуманими і необережними словами, називаючи тюхтієм, ледарем, занудою, недотепою, скиглієм. Вони хочуть зробити, як краще, а виходить навпаки. Припечатують. І залишається ярличок на все життя.
Люди, оцінюючи зусилля іншої людини часто говорять: «У тебе ніколи це не вийде», «Ти завжди програєш», «Тобі ні за що не впоратися з цією проблемою», «Ніколи не зрозумієш (не зробиш, не зможеш)». Ніколи не говори «ніколи»! Але ми чуємо подібні вироки мало не щодня. Більш того, самі вимовляємо їх, оцінюючи власну діяльність. Навіщо? Кидаючи ці слова, ми пишемо і своє, і чуже життя.
У хвилину гніву, болю, страху, хвилювання, захищаючись чи висловлюючи протест, ми часто в стані афекту або в серцях говоримо страшні слова: «Щоб тобі грець!», «Щоб ти здох!», «Будь ти проклятий!». Ми, не замислюючись, бажаємо своєму ближньому, щоби він кудись провалився, і він провалюється. Потім наш гнів проходить, ми вже і забули за них, а той, на кого було скеровано наше прокляття, в лікарні з гіпсом лежить. І це в кращому разі. Три хвилини гніву здатні знищити роки дружби та любові. Бійтеся гніву, який не здатний утримати язик за зубами.
Найцікавіше криється в тому, що негативне слово, вимовлене нами, діє не тільки на того, на кого воно спрямоване. Але і на нас самих. Ніби, ми випускаємо на вітер власну силу.
Буддисти вважають основним джерелом втрати енергії саме людську мову. У християнстві здавна вважалося, що важливо не те, що в рот потрапляє, а те, що з рота виходить, тобто те, що людина вимовляє, каже. Не випадково, у нас завжди були відлюдники, які усамітнювалися в глухих безлюдних місцях, щоби молитися і не витрачати духовну силу в порожніх розмовах, а накопичувати і зміцнювати себе і свій дух. Східні мудреці вважають, щоб зберегти і примножити силу, кожна людина повинна стати лікарем, який лікує (підтримує в здоровому стані) своє тіло; знавцем граматики і орфографії, що стежить за своєю мовою; філософом, який очищає свою свідомість від негативу і осягає абсолютну істину і закони Всесвіту.
Вимовлене слово, мова – це структурно стійка відокремлена хвиля, яка поширюється в нелінійному середовищі. Вченими були відкриті так звані загадкові солітони – хвилі, що володіють властивостями частинок, здатних впроваджуватися в навколишній світ і впливати на нього. Вони ведуть себе як розумні істоти. Вони змінюють нас і світ навколо. По суті, слово – це солітон, самостійно живе одиниця, яка впливає на оточуючих, незалежно від відстані та часу проголошення. Не випадково близькі люди часом чують голоси своїх рідних на дуже далекій відстані, ніби вгадують їх бажання і слова.
Прекрасно, якщо слова ці хороші. За допомогою добрих і прекрасних слів ми здатні змінити нашу планету, зробити її квітучим садом, де всім буде радісно і щасливо жити. Але словом можна і вбити! І створити абсолютно нестерпні умови, сприяти насильства, воєн і т.д. «Словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна полки за собою повести. Словом можна продати, і віддати, і купити, слово можна в разючий свинець перелити», – писав поет Вадим Шефнер.
Уявіть собі, як розквітне наш світ, люди навколо, ми самі, якщо в нашу звичку увійде гарне, щире і добре слово. Адже ми можемо врятувати свою планету, тільки переставши говорити грубі слова і стежачи за своєю мовою! Все просто!
Зиновій Бичко, НСЖУ