Я люблю науково-фантастичні історії у будь-якому вигляді. Важко сказати, коли вперше почула про “1984“, але відтоді в мене виникало таке враження, що ту книжку читав весь світ, тільки я ще не встигла. Багато згадок, багато посилів, вражень і критики не раз доходили до мого зору і слуху.
Я просто не могла не занести цю книгу до свого величезного списку “Must read”, тим паче, що у всіх можливих списках інших людей та книгарень вона уже була.
Купила. Рік стояла на полиці, поки я довго і важко знайомилась з іншими творами. Звершилось.
Таке довгоочікуване знайомство почалось з відвертого розчарування. Зовсім не таке я очікувала пізнати. Зауважу, попри те, що багато чула про цю книгу, я не мала ні найменшого уявлення про що вона. Єдине, що я точно знала – це антиутопія. Але зовсім не сподівалась прочитати в літературі анголійського походження прямі натяки на історію моєї країни. Мені дуже явно вгадувався колишній Радянський Союз. Дуже знайомим здався вираз про Старшого Брата. Я і уявити не могла, що так багато фраз з цього роману використовує світ.
Відчуття розчарування, навіть деякого бажання припинити читання тривало близько 30-50 сторінок. Та, в даному випадку, на щастя, не в моїх правилах залишати розпочату книгу непрочитаною. Якось непомітно я стала сприймати сюжет зовсім по-іншому, як ще не сприймала жоден інший до сьогодні.
Уже на 100 сторінці я не розуміла, як можна жити в сучасному світі, вважати себе хоч на йоту освіченим і не прочитати “1984“. Є щось невломило важливе і дивне в цьому романі. Мені язик не повертається назвати його фантастикою.
Тепер, пост фактум, я приймаю і підтримую твердження, що це один із найважливіших творів усіх часів.
Він надзвичайно простий і емоційний вводночас. Прямолінійний, без розгалужень сюжету. Персонажів дуже мало – фактично лише головний герой. Ще два дотичні і важливі для нього, на цьому все.
Не знаю як у вас з історією читаття, але я не можу пригадати нічого подібного.
Сюжет не вражає, мабуть тому починаючи я відчувала певне розчарування. Та і зараз, я б не сказала, що це неймовірна чи захоплива історія. Тут зовсім інший смак. Цією книгою не наситишся, але вона запросто може перелаштувати вашу “травну систему”.
Мені випала честь пізнати історію, що не діє на читача як література у звичному розумінні. Прочитав – відчув емоцї – перейнявся – щось осягнув – залишився післясмак.
Для “1984” я б сформулювала інший ланцюжок: прочитав – порівняв – почав бачити деталі і зв’язки, які раніше не помічав – став іншим.
Я і досі не можу докорінно пояснити, що змінилося, але точно відчуваю, що в моїй свідомості відкрився клаптик пазлу, котрий раніше був замаскований під щось зовсім інше, безкорисне і байдуже.
Не маю ні найменшого бажання розказувати про що цей антиутопічний роман. Це було б помилкою. Раджу прочитати. Прочитати більше ніж 50 сторінок, щоб оцінити правильно історію, котру цінує весь світ.
Світлана Кучпилюк