Валентина Кондратенко-Процун. «Дід Жахай із синіми крильми», м. Кропивницький, Лисенко В.Ф., 2019.
Є така чарівна країна – дитинство. Вона сповнена чудес. Там все вміє говорити: коти, собаки, жабки, поросята, кози, лелеки, кожна квітка, кожна травинка… Ми все життя сумуємо за ним, мріємо повернутися – хоча б у снах…
* * *
Цей день як день,
Таких багато,
Як щастя в літньому саду.
Сміються мальви коло хати,
Джмелі закохано гудуть.
Плоди зітхають перестиглі:
Збирати їх уже пора.
Принишкло все. Та садом біга
Лиш невгамовна дітвора.
І все таке просте і звичне:
Глек висне головою сторч,
Сусідка на старій кабичці
Із літа й сонця варить борщ.
Он ловить сонячних зайчаток
Руде завзяте кошеня.
І дня кінець, його початок,
Перебреду я навмання…
Слова зрозумілі і дитині, і дорослому. Скільки образів, скільки картин намальовано словом! У них є і літній щасливий спокій, і ностальгія за дитинством.
У них є доброта і краса.
Особистість автора накладає відбиток на творчість. Для дітей повинна писати тільки добра і розумна людина.
Валентина Кондратенко-Процун – саме така. За фахом – учитель, працювала в школах області. Тепер – керівник фольк-гурту «Дивосвіт», і до того ж – режисер, сценарист, дизайнер виготовлених власноруч костюмів. Захоплюється всім прекрасним: квітникарством, ландшафтним дизайном. Чого вартий розбитий квітник у сквері с. Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області, де вона мешкає! Вона власноруч висадила понад 1000 тюльпанів, ірисів і всього того, чим уквітчаний її двір! Що це, як не жага прикрасити все те, до чого доторкнеться? Валентина має гучне сопрано. Поетеса, член НСПУ та Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ», лірик і романтик.
Мама, бабуся, дружина. Усі тяготи жіночої долі їй знайомі. Дитячі вірші – тільки одна зі сторінок її творчості.
Вони чарівні. Образні. Пізнавальні. Легко запам’ятовуються. Зримі. Вони розраховані на різний вік: дитина зацікавлено послухає, а дорослий посміхнеться: як нагадують людей вередлива коза, жабка, песик, волик та інші мешканці «дитячого раю»! А домовичок дід Жахай – мила істота, з якою хочеться зустрітися.
А ці вірші – справжній шедевр:
Ніч в бабусинім дворі
Рання зірка
В нічку зирка,
Розливає аромат.
Молоденька матіола
Чепуриться на парад.
З-під листочка сонно фирка
Надто заспаний хробак.
Мишка Шурка
В нірку шурха.
Позіха нічний табак.
На пригребиці вмостився
І дрімає портулак.
Кіт мишвою причастився
І освоює гамак.
Спить Бровко, щоку підперши,
Наче дядько, кулаком.
Соловейко тьохка вперше
Хриплуватим голоском.
У сажу Хіврюша рохка –
Свій сніданок замовля.
На мотузці сукня сохне
Рукавами ментеля.
Пугач витріщивсь на хаті
І до Пугачки гука.
Сон куйовдиться кудлатий
І господаря ляка.
«Кум» та «кум», – на річці віче –
Гам доноситься здаля.
То у куми, мабуть, кличуть
Жаб’ячого короля.
Сонях бриликом прикрився
І сховавсь від комарів.
Місяць хмаркою умився
І підморгує зорі.
Янгол в шибку заглядає –
Спать вкладати всіх спішить,
Сон діток оберігає –
Їхнім щастям дорожить.
Кожен рядок – яскрава картина, усе влучно, ніби звукопис. Так і бачиш, як у темряві махає руками щось біле – чи не привид? Ах, це мамина сукня… «Мишка Шурка в нірку шурха», «Зірка – зирка», «Кіт мишвою причастився», «Надто заспаний хробак». Знахідок не перелічити! Такі вірші – «на виріст»: у дитинстві із задоволенням запам’ятовуються, а пізніше, у дорослому віці, згадуються з посмішкою.
Існує думка, що для дітей пишуть ті, які не змогли писати для дорослих. Небезпечна помилка! Писати для дітей – рідкісний дар. Вищий пілотаж. Саме в дитинстві закладається особистість, і від того, що дитина читає, залежить багато чого. Дитяча пам’ять чіпка – на все життя. І ось тут-то треба стежити, щоб не закарбувалися там дурниці, якісь дурненькі віршики. Кожен рядок, прочитаний дитині, повинен бути пізнавальним, інформативним і – обов’язково! – образним, зримим, таким, що запам’ятовується.
Валентина Кондратенко-Процун цим даром володіє. Її книжка «Дід Жахай із синіми крильми» – цінний подарунок для вихователів дитячих садків, учителів молодших класів і для позакласного читання на уроках з літератури рідного краю. Цей матеріал завжди стане в нагоді!
Ольга Полевина, м. Кропивницький