Саме так називали представники влади, колеги і друзі нашого славного земляка, Почесного громадянина Новодністровська та рідного села Ломачинці, знаного на Буковині та в Україні письменника, поета, драматурга, журналіста, члена Національних спілок письменників та журналістів України, літописця будови Дністровського гідрокомплексу та сучасного спорудження ГАЕС, котрий шість з половиною років пропрацював на посаді фахівця зі зв’язків з громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», Івана Семеновича НАГІРНЯКА під час покладання 1 вересня квітів шани біля меморіальної дошки на Будинку культури «Молодіжний», директором якого Іван Семенович був з 1996 по 1999 роки.
У перший день осені минуло 6 років, як наш мудрий, талановитий, небайдужий і відданий рідній землі сивочолий вусань відійшов на Вічну правду…
Щирими спогадами про дорогого земляка і колегу із хвилюванням поділився його односельчанин, теж Почесний громадянин Ломачинців, головний інженер Дністровської ГАЕС Анатолій Жук, розчулено повертаючись у їхню спільну молодість та роки співпраці, що пройшли практично в одному кабінеті. Крім того, Анатолій Павлович розповів, як цієї днини під час ранкової селекторної наради нагадав колегам про сумну розлучну першовересневу сторінку, що позначилася 6 років тому непоправною втратою для родини, енергетиків, земляків та краю в цілому. Сердечними були слова вдячності долі за таку велику і мужню людину від голови профспілки станції Людмили Маниляк, котра наголосила, що пам’ять про талановитого митця повинна не просто зігрівати наші серця, а його творчість має вивчатися у наших закладах освіти, популяризуватися педагогами та ставати справжнім дороговказом і прикладом великої любові до рідної землі. Із шануванням та теплим спогадом із промовою виступила і секретар Новодністровської міської ради Наталя Цимбалюк, яка підкреслила, що такі люди, як Іван Семенович, є справжньою окрасою нашого міста, серцем нашої громади, достойним прикладом для нащадків; тож дуже хочеться, аби потомки брали приклад і дослухалися до слова Івана Семеновича. Найщиріших слів добирала і директор міського історичного музею, Почесний громадянин міста Галина Разгонюк, котра, знаючи особисто цю чистої совісті, порядності і гуманізму та великого серця особистість, котра мала особливий ключик до людських доль, висловила упевненість у тому, що Іван Семенович із притаманною йому любов’ю до рідної землі неодмінно би не стояв осторонь сучасних подій у рідному селі. Цей день ось уже як 6 літ є непростим і для мене, адже тоді, за кілька годин до його відходу у Вічність, телефонна розмова з Іваном Семеновичем так і зосталася, на превеликий жаль, через буденні турботи незавершеною…, а першовересень згодом стартував моїм першим робочим днем на посаді, на якій шість з половиною років натхненно трудився на Дністровській ГАЕС Іван Нагірняк – тож завжди дякую за поради й підтримку, за слово й історію, зокрема й літопис унікальної гідроспоруди.
Про Івана Семеновича можна говорити і згадувати не одну годину, сміятися і плакати, вражатися і дякувати, міркувати і навіть просто мовчати… Ми ще продовжували спілкуватися, з цікавістю розглядаючи фотографії, зроблені його добрим другом і колегою Володимиром Жуком, а тим часом отримали невеличкі помани, які із вдячністю передала любляча дружина Євгенія Семенівна Нагірняк. Та і фото біля меморіальної дошки напрочуд тепло зігріло присутністю дорого вусаня, і не тому, що спека, а тому, що щиро, справжньо і родинно.
Інна ГОНЧАР