Жінки в боротьбі за волю України

Антоляк-Пайончківська-Бернатович Текля – нар. 1912 р. в с. Бишки н Бережанщині (тепер Козівського р-ну) в сім’ї Миколи та Анни. Освіта – початкова. Овдовівши, одружилася вдруге з Бернатовичем. Виховала двох синів: Володимира (від першого чоловіка) та Ігоря (від другого). Допомагала повстанцям УПА, годувала та переховувала. В 1950 р. депортована з дітьми в Іркутську обл. (с. Суєтіха). Померла 1986 р., похована в с. Ценів.

Бабуняк Ірина-«Ніна», нар. 1921 р. у с. Вербів Бережанського р-ну в родині вчителів Іларіона та Ольги (батько – колишній офіцер УСС). Ірина та її брат Ярослав навчалися у Бережанській гімназії. (Брат Ярослав – вояка дивізії «Галичина», керував хором «Гомін» в Англії). Ірина ще в гімназії вступила до ОУН, медецину вивчала у Львові. З 1944 р. була в підпіллі і працювала в референтурі УЧХ. Загинула в Більче-Золотому разом із п’ятьма повстанцями відділу «Бистрого». У 1997 р. перепохована на кладовищі в м. Теребовля.

Бідула Текля – нар. 1921 р. в с. Лапшин Бережанського р-ну в селянській родині колишнього воїна УГА Степана Бідули та Анастасії. Освіта – шість класів сільської школи, окремо закінчила кравецьку школу. Була членом «Просвіти» й «Союзу Українок». Із 1937 р. в лавах ОУН. У вересні 1939 р. брала участь у збройному виступі проти польської поліції. 8 вересня 1940 р. у Львові разом із подругами заарештована органами НКВС. Навесні 1941 р. закатована. Місце поховання невідоме (реабілітаційний лист прокуратури Львова від 17 березня 1993 р. за № 13/4672-93).

Бідула-Кузик Анастасія – нар. 1919 р. в с. Вербів Бережанського р-ну. Освіта – сільська школа. Член товариства «Сокіл» та симпатик ОУН. За німецької окупації переховувала хлопців СБ ОУН. Коли гестапівці оточили село, Анастасію заарештували і розстріляли 3 травня 1944 р. Немовля Насті, залишившись без матері, померло.

Борик-Матус Марія – «Чорна», нар. 1914 р. в с. Лапшин Бережанського р-ну в родині Семена і Ганни. Освіта – шість класів. Член «Просвіти» й молодіжних гуртків села, симпатик ОУН. У березні 1944 р. в хаті Бориків під час сутички були вбиті два німецькі жандарми. Після того родина перейшла в підпілля УПА. Чоловік Василь Матус – «Чабан» загинув навесні 1947 р., а Марія, оточена енкаведистами 22 червня 1950 р., щоб не здатися живою, прийняла отруту. Її похована в Бережанах.

Галушка Стефанія-«Маруся», «Наталка», нар. в с. Бишки. Зв’язкова обласного провідника «Нестора». Затримана Бережанським РО НКВС. Під час спроби втечі з КПЗ пристрелила з пістолета міліціонера, який її охороняв. Мужньо трималася під час допитів у ході слідства, не видала жодної важливої таємниці, але стала трагічною жертвою більшовицьких провокацій. Коли НКВС звільнила її з-під варти, «Наталку» схоплює провокаційна група нібито СБ ОУН, і як сексотку забирає у криївку й допитує. «Наталка» нічого не підозрюючи, розповідає правду. Зізнається, що вона є зв’язкова «Тараса Чупринки», «Білого» і що контактує з ним через  зв’язкових, які перебувають у криївці в с. Августівці.  Так знайшли криївку на господарстві Петра Когута. Там були два бойовики – «Рибак» і «Чад». «Рибак» застрелився, а «Чад» здався та  вказав на місце схрону в с. Рай.

Гевко Текля – нар. 26 жовтня 1929 р. в с. Вербів Бережанського р-ну в родині Федора Гевка, якого переслідували поляки. Її брата Максима замордували НКВС у 1941 р. в Бережанській тюрмі. В оселі Гевків переховувалися воїни УПА. Оточені енкаведистами, вони вкоротили собі віку. Теклю заарештували й засудили на 10 років таборі, які відбувала в Архангельській обл. До дому повернулась інвалідом.

Ґоляш-Гайдук Теодозія – нар. 1917 р. в с. Бишки тодішнього Бережанського р-ну в родині Івана і Тетяни. Одружена з Семеном Гайдуком (повітовий провідник ОУН, загинув у 1940 р.). Заарештована енкаведистами 3 жовтня 1940 р. 28 червня 1941 р. розстріляна в Тернополі. Похована в Тернополі у спільній могилі жертв НКВС.

Гусак Люба – нар. 1926 р. в родині вчителів Максима і Терези, які працювали в школі с. Вербів, потім – у с . Нараїв. Закінчила Бережанську гімназію (чи школу?) в 1946 р., навчалась у Львівському медичному інституті на фармацевтичному ф-ті. Була членом Юнацтва ОУН, мала зв’язок з УПА, з районною зв’язковою з с. Мечищів Володимирою Федик. Була арештована, заслання відбувала у таборах ГУЛАГу, де померла через запалення легенів.

Дидик Галина-«Анна» – нар. 18 березня 1912 р. в с. Шибалин на Бережанщині в родині колишнього воїна УГА Томи й Олени. Закінчила вчительську семінарію в Бережанах. Член ОУН із 1939 р. В 1940 р. заарештована, але, вирвавшись із Бережанської тюрми, перейшла у глибоке підпілля, де пробула 10 років. Була обласною провідницею жіночої сітки на Тернопільщині. В 1943 р. організувала УЧХ, потім була особистою зв’язковою Головного Командира УПА Романа Шухевича – «Тараса Чупринки».  5 березня 1950 р. в с. Білогорща під Львовом, щоб не здатись живою, ковтнула отруту. Органи НКВС врятували їй життя, щоби потім у жорстокий спосіб допитати. Засуджена на 25 років тюремного ув’язнення, яке відбувала у Володимирі та в Мордовії. Звільнена без права повернення додому 24 березня 1971 р. Оселилась у Христинівці на Черкащині. Нагороджена Бронзовим і Срібним Хрестом Заслуги. Померла 24 грудня 1979 р., похована в Бережанах.

Дудар-Килин Стефанія – нар. в с. Пліхів Бережанського р-ну в родині вояка УГА та в’язня Берези Картузької  Григорія та Анни. Під хатою Дударів із 1950 р. була криївка останнього Головнокомандувача  УПА – полковника Василя Кука. Коли в хаті снідали чотири повстанці «Липи» – Пилипа Болюха з с. Поручин, несподівана зайшли емгебісти. Стефа заграла на мандоліні й заспівала, відвертаючи увагу від упівців, які були в сусідній кімнаті. Повстанці втекли через вікно. Серед них був і наречений Стефи, уродженець с. Олесине – Осип Дяків-«Черник», однофамілець відомого діяча ОУН Осипа Дяківа-«Горнового». Вийшла заміж за Ярослава Килина. Працювала бібліотекарем у с. Поручин, потім у Бережанській районній бібліотеці. Все життя зберігала таємницю сховку архівів УПА в Краснопущанському лісі. Померла в 1992 р., похована в Бережанах. Архів відшукав її брат Василь Дудар.

Дулеба Агафія – нар. 2 березня 1922 р. в с. Лапшин Бережанського р-ну в родині Василя та Євдокії. Освіта – шість класів. Із 1941 р. – член ОУН, кущова і зв’язкова УПА. Загинула трагічно 16 квітня 1947 р. під час облави (злякавшись, що її арештують, ковтнула отруту). Похована в с. Лапшин.

Дулеба Степанія – нар. 1922 р. в с. Лапшин Бережанського р-ну в родині Михайла й Олюньки. Її брат, 1918 р. н., із 16-літнього віку перебував у лавах ОУН. Степанія закінчила шість класів сільської школи. Була активним членом «Просвіти», а з 1937 р. – в юнацтві ОУН. У 1939 р. брала участь у збройному виступі проти польської поліції. 8 вересня 1940 р. заарештована органами НКВС разом із двома подругами. Замордована у Замарстинівській тюрмі у Львові в 1941 р. Місце поховання невідоме.

Залуцька Галина – «Надя» – нар. в с. Галич Підгаєцького р-ну. Навчалась у медичній школі. Член ОУН, зв’язкова, медсестра в УПА на теренах Бережанщини (теперішнього Козівського р-ну). У 1948 р. її вистежили енкаведисти, намагалась вирватися втечею, але її застрелили. Місце поховання невідоме.

Зарицька-Сорока Катерина – «Монета» – нар. 3 листопада 1914 р. у Коломиї  в родині відомого науковця-математика професора Мирона Зарицького та Володимири (з роду Зафійовських).  Закінчила гімназію сестер Василіянок у Львові в 1932 р., була пластункою, членом ОУН. Вступила на геодезичний ф-т  Львівського політехнічного інституту. Вперше арештована польською владою  8 листопада 1934 р. як причетна до замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, засуджена на 8 років. На початку Другої світової війни в 1939 р. була звільнена з тюрми. 5 листопада 1939 р. одружилась із членом ОУН Михайлом Сорокою. В березні  1940 р. обох заарештували органи НКВС у Львові, в тюрмі «Бригідки» народився син Богдан (відомий художник-графік), якого через 10 місяців забрали Катрусині батьки. Михайла відправили в Сибір. У 1941 р. Катерина чудом врятувалась із більшовицької тюрми, навчалася у Львівській політехніці. Одночасно працювала у Проводі ОУН, а з 1942 р. перейшла у підпілля. В 1943 р. організовує та очолює підпільний УЧХ.  У  1945 р. за активну діяльність щодо організації УЧХ на Західноукраїнських землях нагороджена Срібним Хрестом Заслуги.  Довгий час переховувалася на теренах Бережанщини в околицях сіл Бишки, Потік, Конюхи, Августівка, Жуків, Рай та м. Бережани. Разом із Галиною Дидик була “очима й вухами» генерала-хорунжого УПА «Тараса Чупринки» – Романа Шухевича. Арештована в Ходорові через зраду 21 вересня 1947 р.: відстрілювалась, а потім прийняла отруту, та її виходило НКВС. Після п’яти років слідства засуджена на 25 років тюремного ув’язнення, яке відбувала у Володимирській тюрмі, потім – у таборі Мордовії. Звільнилася 21 вересня 1972 р. Поселилась у Волочиську Хмельницької обл. Померла у Львові 29 серпня 1986 р., похована на Личаківському цвинтарі, в 1991 р. перезахоронена у спільній могилі з чоловіком Михайлом Сорокою.

Заячківська Галя (Олена)-«Уляна» – нар. 23 червня 1924 р. у м. Надвірна на Станіславівщині. Батько Роман – нотар, мати з родини священника Поповича. Після переїзду родини до Львова, навчалась у «Рідній школі» ім. Т. Шевченка,  у Львівських гімназіях, виявила непересічні здібності. З 1941 р. стала членом Юнацтва ОУН, за завданням у 1943 р. з похідною групою ходила на Східну Україну, аж до Харкова. Гестапо розстріляло майже всю групу. Із 28 повстанців ОУН повернулося тільки троє, серед них «Уляна». Перейшла в підпілля на теренах Бережанщини. Загинула через трагічну помилку 24 лютого 1944 р. в с. Литвинів Бережанського р-ну, там і похована.

Комар-Слободян Ліда – нар. 19 серпня 1921 р. в с. Підсоснів біля Львова у родині колишнього капелана УГА, священника Степана та Євдокії. Після переведення батька на парафію в с. Ценів родина переїхала на Бережанщину. Батько виховував сільську молодь національно свідомою. Був заарештований поляками у 1932 р. Тоді Ліда із братом і сестрою переїхала до Львова, закінчила гімназію сестер Василіянок, а в 1940 р. поступила на філологічний ф-т Львівського ун-ту. Арештована органами НКВС 11 вересня 1940 р. і як член Юнацтва ОУН була серед учасників відомого «процесу 59-ти». Без доказів її разом з іншими подругами вивезли в Свердловську обл. В 1946 р. нелегально повернулася до Львова. Не заставши нікого з рідних, влаштувалася на роботу лаборантом. У підпільному шпиталі доглядала поранених бійців УПА. З вересня 1947 р. вивчає фармацію у Львівському медінституті, одружується з ботаніком Михайлом Слободяном. У 1949 р. народила сина Петра (згодом талановитого фізика, який загинув за нез’ясованих обставин). Працювала в аптеках Львова, в 1969 р. співробітники КДБ допитували її у зв’язку з арештом єпископа УГКЦ Величковського. Виховала п’ятеро дітей. Померла 18 грудня 1985 р., похована на Личаківському цвинтарі у Львові біля сина Петра.

Кондрат-Бідула Катерина – нар. 1924 р. в с. Вербів Бережанського р-ну в родині Івана й Катерини. Освіта – шість класів. Учасниця заходів «Сокола» та хліборобського вишколу молоді. Прихильниця ОУН-УПА. Арештована у 1946 р. і засуджена на 10 р. позбавлення волі. Покарання відбувала в Норильську. Додому повернулась у 1956 р.

Кондрат-Гевко Марія – «Богуславка» – нар. 11 листопада 1919 р. в с. Вербів Бережанського р-ну в селянській  родині. Освіта – сім класів. Член «Сокола», «Просвіти», а з 1937 р. – ОУН. У 1938 р. одружилася з Андрієм Гевком (в’язнем  «Берези Картузької», членом ОУН, який загинув в УПА у 1945 р.). 22 травня 1941 р. Марію вивезли в Норильськ, а в 1946 р., коли повернулася додому, пішла в підпілля. Вдруге заарештована 10 грудня 1953 р. і засуджена на 10 років таборів, покарання відбувала в Архангельську. У 1956 р. повернулась у с. Вербів.

Корпан-Яндьо Віра – «Мотря» – нар 8 серпня 1924 р. в с. Галич Підгаєцького р-ну  в родині Антона (колишнього вояка УСС) та Стефанії. Освіта – середня, вчилися кравецької справи. Брат Ярослав, 1922 р. н., загинув в УПА  у с. Глиняни, сестра Анна, 1926 р. н., загинула в 1944 р. у с. Білявці на Рівненщині, мати з молодшими дітьми переховувалася. Віра – член Юнацтва ОУН з 1941 р., у підпіллі з 1944 р., районна провідниця в Козівському р-ні, в Рогатині. 29 березня 1945 р. арештована, допити тривали у в’язниці Бережан, потім Волині та Львова. Засуджена на 7 років таборів у Воркуті. Звільнилась у 1952 р., одружилась у Воркуті з Володимиром Яндьом. У Воркуті в 1954 р. народилася дочка, згодом, у 1964 р., – син. У 1959 р. Віра навчалась у музичній школі, працювала на Воркутинській телестудії піаністом і диригентом. У 1965 р. родина повернулася в Україну, в Підгайці. Чоловік помер у 1995 р.

Левицька-Завойовська Емілія – нар. 1920 р. в с. Бишки Бережанського повіту (теперішнього Козівського р-ну) в селянській родині. Освіта – неповна середня. В 1939 р. помер від ран, отриманих у сутичці з поляками, її перший чоловік Іван Івашків. Стала членом ОУН, була зв’язковою. Одружилася вдруге з Завойовським, народила дівчинку. У 1944 р. перейшла у підпілля, арештована органами КДБ, засуджена на 10 років сибірських таборів без права повернення в Україну. Дитину виховали чужі люди. Померла на чужині у 1980-х роках.

Легета Іванна – «Помста» – зв’язкова УПА – нар.  1920 р. в с. Рай Бережанського р-ну в родині Антона і Марії. Член ОУН. На окраїні с. Рай, зі сторони Бережан, на лівому березі Зарайського Потоку, в полі в урочищі Запсярні була хата господині Марії Клецор. Тут наприкінці серпня  1945 р. провів ніч генерал УПА Роман Шухевич і вранці, ще до сходу сонця, разом з особистою охороною пішов на терени Рогатинщини до с. Пуків. На ранок хату оточили енкаведисти. В хаті залишились Іванна та охоронець «Назар». При спробі втечі через кукурудзяне поле «Назара» поранили й арештували. Іванна отруїлась. Хату більшовики підпалили, а дівчину ще живою витягнули гаками і залишили біля хати.  Енкаведисти не дозволяли забрати її тіло і стежили, хто підійде. Тіло Іванни пролежало до кінця листопада, аж поки не випав сніг, її останки порозтягали лисиці  та здичавілі собаки. Мати зібрала останки – кусочок хребта, череп і три ребра Іванни в хустину та принесла до хати. Сніг замів її сліди. Поклавши останки дочки на простирадло, засвітила свічку, сама відправила панахиду і вночі поховала їх таємно на Бережанському цвинтарі. З цієї родини за незалежність України загинуло троє осіб. Син Йосип, 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою на Підгаєччині 1947 р. та сестра Марійка, 1922 р. н., член ОУН, яка під час арешту в с. Рогачині 1947 р.  зажила отруту, щоб не потрапити до рук ворога живою. Але більшовики її врятували, а згодом замордували в Бережанській тюрмі. В 1993 р. з ініціативи голови сільського комітету Романа Перепічка на місці хати з таємним сховком для Проводу УПА раївчани насипали могилу і встановили дубовий хрест. Молебень та освячення символічної  могили на  Зелені свята здійснив о. Богдан Стойко. На громадській панахиді виступали Роман Перепічко, Іванна Кулик, зв’язкова УПА Євдокія Королишин та о. Богдан Стойко.

Лужецька-Вовк Катерина – нар. 10 червня 1922 р. в с. Вербів Бережанського р-ну в багатодітній родині. Батьки Антон і Ганна. Освіта – шість класів. Була членом «Сокола», зв’язковою ОУН, брала участь у церковному хорі. Арештована в 1949 р. і засуджена на 10 років таборів (Ангара, Іркутськ). Через заборону повертатися до дому поїхала в Миколаївську обл., там одружилася. Після смерті чоловіка, будучи хворою, повернулась у рідний Вербів.

Лупиніс Євдокія – нар. 1921 р. в с. Ценів Бережанського повіту (теперішнього Козівського р-ну) в родині Федора і Парасковії. Освіта початкова. Була членом Юнацтва ОУН. Арештована в 1946 р., засуджена на 10 років таборів, покарання відбувала в м. Горький. Перебувала на спецпоселенні в Хабаровську. Повернулася до Ценова в 1959 р., померла в 1975 р.

Марків-Дубова Ксенія – нар. 1923 р. в с. Бишки Бережанського повіту (теперішнього Козівського р-ну). Освіта – сільська початкова. Член «Просвіти», Юнацтва ОУН. Пройшла курси УЧХ, допомагала пораненим воїнам УПА. Арештована 1945 р., засуджена на 10 років таборів, учасник Кінгірського повстання в 1954 р., відправлена в Норильськ. Звільнилась у 1956 р., одружилась із Дубовим, проживала в м. Кременна Донецької обл., де й померла в 1990 р.

Марцінковська Марія – нар. 1924 р. в с. Путятинці Рогатинського р-ну. Батьки Василь і Ганна. Навчалась у Рогатинській гімназії, пройшла курси медсестер. Член ОУН з 1940 р., в УПА – з 1944 р. на теренах Бережанщини. Загинула в бою з енкаведистами в 1947 р. біля с. Мечищів, там і похована.

Матковська Марія – «Колюча» – нар. 4 грудня 1920 р. у с. Розсоховатець Козівського р-ну в родині службовця Петра і Катерини. Освіта – сім класів школи в Бучачі, фахова школа сестер Василіянок у Львові. Член ОУН від 1937 р., від 1939 р. – зв’язкова крайового проводу провідниці Клавдії Чайковської, зв’язок тримала з Надією Юрчинською. Арештована 4 вересня 1940 р., учасниця «процесу 59-ти», засуджена на 10 років таборів, які відбувала в Казахстані, і заслання. Звільнилась 1955 р. Повернувшись в Україну в 1974 р., поселилась у Бучачі. Померла 1999 р., похована в Бучачі.

Медвідь-Юркевич Парасковія – нар 1925 р. в с. Ценів на Бережанщині (тепер Козівського р-ну) в родині селянина Миколи. Очолювала ланку жіночої сітки ОУН. Арештована 1946 р., ув’язнення відбувала в таборах Караганди й Норильська. Після звільнення в 1958 р. одружилась із політв’язнем Михайлом Юркевичем. Переїхала в Луганськ, де й померла в 1997 р.

Нагірна-Максимишин Марія – нар. 27 листопада 1922 р. в с. Вербів Бережанського р-ну в родині селянина Василя. Освіта – шість класів. Була членом «Сокола». В 1944–1947 рр. переховувала у криївці воїнів УПА. 13 березня 1947 р. разом із двома повстанцями була арештована й засуджена в Тернополі на 10 років таборів. Покарання відбувала в Кемеровській обл. Звільнилась у 1956 р., але через заборону повернення в Україну поїхала у Воркуту й одружилася з колишнім в’язнем Дмитром Максимишиним. Через дев’ять років повернулась до Вербова. Чоловік помер у 1985 р. Марія, втративши зір, доживала свій вік у сестри.

Нікифорчук Мирослава – нар. 1920 р. в м. Бережани, на Адамівці, вул. Загороди, 24 в сім’ї педагогів Петра і Теклі. Була членом ОУН. У 1939 р. вступила на навчання у Львівський медичний університет на фармацевтичний факультет. У грудні 1940 р. заарештована НКВС. Розстріляна в Тернопільській тюрмі 28 червня 1941 р. Місце поховання невідоме.

Олеськів-Гойса Михайлина – нар. 1926 р. в с. Бишки Бережанського повіту (тепер Козівського р-ну). Освіта – середня. Батько Степан загинув у сутичці з поляками в 1939 р. Працюючи продавцем у сільській крамниці, водночас була зв’язковою ОУН. Одружилась із Миколою Гойсою, якого невдовзі арештували органи НКВС за зв’язок із підпіллям та молодіжною організацією «Кров України», засудили на 25 років. У 1950 р. арештували і Михайлину. В тюрмі народила сина Степана, якого виховала бабуся. Була засуджена на 6 років таборів Караганди, де й померла в 1953 р.

Островська Марія – «Надія», нар. 17 березня 1924 р. в. с. Вербів Бережанського р-ну. Батьки – Степан та Анастасія. Освіта – сім класів і хліборобські курси в Бережанах. Член «Сокола», Юнацтва ОУН з 1942 р., пізніше станична, районна провідниця. Арештована 19 лютого 1946 р., засуджена на 10 років. Покарання відбувала в таборах ГУЛАГу на півострові Таймир, у Норильську, Дудинці, Іркутську й Мордовії. Звільнилась у 1955 р., ставши інвалідом. Повернулась у Вербів до своїх батьків.

П’ясецька Ангелина – «Наталка», нар. 1927 р. на Бережанщині у родині священника о. Миколи. Перед війною родина проживала в Гончарівці. Під час німецької окупації (1941–1944) навчалась у Золочівській промисловій школі, була членом ОУН. Писала вірші. З 1944 р. в підпіллі – кущова на Золочівщині, зв’язкова провідника «Федора» (Зеновій Тершаковець). Загинула в листопаді 1948 р. біля Любіня Великого на Львівщині разом із провідником. Родина депортована в Сибір.

Пайончковська-Хоманчук Настасія – нар. 1914 р. в с. Ценів Бережанського повіту. Закінчила Бережанську гімназію. Була членом ОУН, виступала проти польської окупаційної влади, за що її переслідувала й арештувала польська поліція. Вийшла заміж за Хоманчука. Змушена була емігрувати в 1944 р., померла в Нью-Йорку 1986 р.

Пальчак-Пасічна Марія – «Стефа», нар. 22 липня 1922 р. в с. Шумляни в заможній селянській родині Івана та Юлії. Освіта початкова. В ОУН з 1943 р., згодом – член відділів УПА, зв’язкова. У 1948 р. повінчалась у підпіллі з повстанцем Петром Пасічним. Група діяла на теренах Бережанщини. 14 квітня 1960 р. з чоловіком і повстанцем Олегом Цетнарським в лісі біля хутора Лози Підгаєцького р-ну підпільники були оточені опергрупою. Живими Петро і Олег не здалися. Марія відстрілювалася, була поранена в ногу. Щоб не здатися живою, невдало вистрілила собі в голову. Після операцій в Бережанах вижила. Перебувала в Тернопільській тюрмі. Слідство тривало шість місяців, була засуджена до розстрілу. Смертну кару замінили на 15 років ув’язнення, які відбувала у Володимирській тюрмі та Мордовії. Після звільнена 14 квітня 1975 р. повернулась у рідне село. Померла 3 січня 1998 р. Похована в с. Шумляни.

Підгайна Ізидора – нар. 1926 р. в с. Березовиця біля Тернополя в родині Нестора та Ксенії. Ізидора навчалась у Бережанській гімназії де вступила в ОУН, працювала у підпіллі. Батьків депортовано в 1941 р. Після заслання в Сибіру у 1946 р. батьки оселилися в Харкові. Змінивши документи на фіктивне прізвище Марії Малевич, переїхала до батьків і стала студенткою Харківського інституту іноземних мов, одночасно виконувала завдання ОУН. Була арештована, подальша її доля невідома.

Підлужна Ірина-«Ольга», нар. 1922 р. в м. Бережани в родині відомого вчителя гімназії  Михайла Підлужного. Після закінчення Бережанської гімназії навчалась у Кременецькому інституті. Була членом ОУН, у 1941 р. – зв’язковою між Львом, Вінницею та Києвом. У 1943 р. працювала у Вінниці в обласному проводі керівником жіночої сітки ОУН. У 1943 р. через зраду Василя Савицького вінницька ОУН була розгромлена. Ірину заарештувало гестапо, а згодом її розстріляли.

Різник Іванна – нар 1915 р. в с. Нараїв Бережанського р-ну в родині торговця Павла й Анастаси. Працювала вчителькою, була членом ОУН. Арештована органами НКВС, закатована в Бережанській тюрмі в 1941 р. разом із подругами Емілією Фігурською та Ольгою Фортуною. Поховані в Нараєві. У 1990 р. установлено пам’ятник, на якому зображена дівчина, підвішена за коси.

Саган-Марків Марія – нар. 1919 р. в с. Куропатники Бережанського р-ну, потім проживала у Бишках. Закінчила початкову школу, з юнацького віку брала участь у всіх патріотичних заходах села. З 1944 р. в ОУН, зв’язкова УПА. В 1946 р., повертаючись із завдання разом з чотовим УПА, своїм братом Ільком – «Соколом» і стрільцем Романом – «Прутом», потрапила в засідку енкаведистів у с. Бишки. Всі троє загинули. Похована на сільському цвинтарі.

Семчишин-Федак Катерина – нар. 1920 р. в с. Вербів Бережанського р-ну, в селянській родині. Її брат Дмитро Семчишин загинув як член ОУН в 1940 р. Катерина була членом «Сокола», а з 1937 р. – членом ОУН. Із 1944 р. – зв’язкова УПА. Одружилася з Михайлом Федаком, переховувалась та зуміла уникнути арешту. Виховала двох дочок і сина. Померла в 1984 р. в с. Клебанівка Підволочиського р-ну.

Сенюта Елеонора – «Христя» – нар. 6 лютого 1925 р. в с. Конюхи Бережанського повіту в родині Емілії та Зеновія, який був юристом. У 30-х роках його заарештувало ЧК, був на Соловках. У 1940 р. доїхав до Києва, вислав листа до Львова, подальша доля невідома. Елеонора навчалась у Львівській школі сестер Василіянок, закінчила українську гімназію в 1943 р. Член Юнацтва ОУН з 1941 р. Від 1944 р., будучи студенткою Львівської політехніки, стала членом  львівської жіночої сітки ОУН та зв’язковою УПА. Арештована 16 травня 1947 р., засуджена на 10 років таборів, покарання відбувала  у Комі АРСР. Мати і брат Володимир депортовані до Сибіру. Звільнилась у 1956 р., без дозволу на проживання у Львові. Поселилась у Комарні (Львівщина). В 1959 р. переїхала у Львів. Закінчила Львівський університет (біологія, 1961–1967), працювала біохіміком у тубдиспансері, потім інженером-біохіміком в Інституті біохімії АН України (1974–1989). Виховала хлопця-сироту.

Федик Володимира – нар. 1925 р. в с. Мечищів Бережанського р-ну в родині Миколи й Анастасії, які мали вісьмох дітей. Ярослав (1916 р. н.) – член ОУН, товариш Ярослава Старуха, був ув’язнений у Березі Картузькій, переправляв архіви ОУН за кордон, помер у Мюнхені в 1981 р., Богдан (1919 р. н.) – член ОУН, був на Холмщині, прибув до Львова в 1941 р. разом із Романом Шухевичем. Вишкіл пройшов у дивізії «Галичина». Як сотенний УПА «Крук» діяв у Карпатах. Поліг у бою біля с. Сусилівка Чортківського р-ну. Михайло (1923 р. н.) член ОУН, був політвиховником в УПА, загинув у бою з енкаведистами у с. Вільхівка. Володимира закінчила Бережанську гімназію, стала членом ОУН. Вперше заарештована в 1945 р., зуміла вирватися. Перейшла в підпілля в референтуру УЧК Бережанщини. Вдруге заарештована 24 серпня 1948 р., по дорозі в тюрму розкусила ампулу з отрутою. Всю родину депортовано в Тюменську обл. Ті, хто вижив, – повернулися додому в 1961 р.

Федоран-Гайдук Марія – нар. 1912 р. в с. Бишки Бережанського повіту. Освіта – середня. Була дружиною активного члена ОУН Григорія Гайдука, якого закатували в застінках НКВС, три брати його загинули як воїни УПА в 1945–1946 рр. Марія була прихильницею ОУН, її депортували в Казахстан разом із батьками і двома дітьми 22 травня 1941 р., де вони всі померли з голоду.

Фігурська Емілія – нар. 1922 р. в с. Нараїв Бережанського р-ну в заможній родині Дмитра та Марії. Навчалась у Бережанській гімназії, була членом ОУН. Батьків вивезли до Сибіру. Емілію арештували органи НКВС у 1940 р., була ув’язнена в Бережанській в’язниці і закатована в 1941 р. Похована в Нараєві разом із подругами Іванною Різник та Ольгою Фортуною. У 1990 р. на їх могилі встановлено пам’ятник.

Фортуна Ольга – «Хортиця», нар. 1920 р. в родині Михайла і Марії в с. Нараїв Бережанського р-ну. Батько був головою «Просвіти», мати – акушеркою. Мала сестру Мирославу. Ольга навчалась у Бережанах на педагогічних курсах, була членом ОУН. Арештована разом із подругами в 1940 р. Закатована в Бережанській в’язниці в 1941 р. Похована разом з Іванною Різник та Емілією Фігурською на цвинтарі в Нараєві.

Хомицька-Джуровська Надія – нар. 1917 р. в с. Куряни Бережанського р-ну. Проживала в с. Бишки Козівського р-ну. Освіта – сім класів. Була діячкою у «Просвіті», «Союзі українок», потім членом ОУН і зв’язковою місцевого проводу. 22 травня 1941 р. органи НКВС депортували її родину в Казахстан. Надія перейшла в підпілля, виконувала завдання зв’язкової Бережанщини. Померла 23 січня 1971 р. Похована в Бишках.

Юрчинська Мирослава – «Іскра» – нар. 1923 р. в м. Чортків у родині адвоката Остапа та Марії (з роду Бахталовських). Батька арештували органи НКВС, помер в Омській обл. Мирослава навчалась у «Рідній школі» та гімназії й Чорткові та гімназії Василіянок у Львові. Була пластункою, членом ОУН, окружною провідницею пропаганди в 1939 р. Від 1941 р. – в Тернопільській обл., вела вишколи Юнацтва ОУН. Арештована у 1945 р., під слідством перебувала в тюрмах Бережан та Чорткова, засуджена на 10 років, покарання відбувала в таборах Колими. Звільнилась у 1956 р., повернулася до Львова, працювала в медичному інституті. Померла 4 червня 1990 р., похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

Ярема Марія – нар. 1921 р. в с. Лапшин Бережанського р-ну в родині колишнього Січового Стрільця Івана й Теклі. Закінчила сільську школу. Член «Просвіти», «Союзу українок». В 1937 р. разом із подругами Т.Бідулою та С.Дулебою вступила в ОУН. Закінчила вишкіл санітарок і брала участь у виступах проти нападів польської поліції. У 1939 стала зв’язковою між Лапшином та Львовом. 8 вересня 1940 р. заарештована разом із подругами й закатована в Замарстинівській тюрмі.

 За матеріалами Надії МУДРОЇ підготував Богдан Тихий, член НТШ.

Тетяна Бідзіля.