Ми, українці, віримо в нашу перемогу!
Щойно побачило світ 1-число «Буковинського журналу» за 2022 рік. У часи пандемійно-карантинного очікування пунінського тотального наступу, охопленого, мов пазуряками московитськими сталевими кігтями, Європа й увесь світ врешті-решт прокидаються. Свіжий номер відкривається потужними роздумами відомого політолога, історика, публіциста Ігоря Буркута, де він б’є на сполох у публікації «Як здавали Крим?» крізь гіркі уроки власної історії, яких у нас, на жаль, не бракувало, згадаймо, битву під Берестечком (рецензія-роздуми В. Краснодемського про два томи журналіста з Хмельницького Миколи Шокала «Берестечко»). «Треба знати кожному», – застерігає науковець Василь Лизанчук, підкреслюючи: «СВОБОДА – ЦЕ ТАКИЙ СКАРБ, ЩО НАВІТЬ НАЙБІЛЬШІ ЖЕРТВИ – НЕ ВЕЛИКІ».
Юрій Синевір досліджує «Звідки пішла Руська земля…» (Повість врем’яних літ): «український етнос почав формуватися на наших землях з незапам’ятних часів. А колискою нашої нації була Трипільська культура (9-2 тисячоліття до н.е.). Енергетичним ядром зародку Праукраїгської культури були землі навколо сучасного КИЄВА, ПЕРЕЯСЛАВА та ЧЕРНІГОВА. Племена цих земель пізніше стали засновниками КИЇВСЬКОЇ РУСІ»…
Аналізуючи здобутки Наталія Мочернюк «Естетика перечитування» Миколи Ільницького підкреслює його виняткове значення у формуванні сучасної естетичної думки в українській літературі, як і Богдан Мельничук, роздумуючи над новою поетичною книжкою Бориса Бунчук «Поета пошрамована душа». Світлана Кирилюк зосередилася над поезією болю Христини Куйбіди-Кришкевич «Голубівна».
Насиченими вийшли літературні та перекладацькі розділи: поезії Марини Горбатюк та Василя Карп’юка, дебюти Анатолія Дзика та Інни Майданської, з досі не надрукованого спадку літератора з Кропивньцького Ігоря Тарасенка «Конвергенція» у поданні Віктора Шила, проза Віктора Палинського «Санта», переклади передчасно померлого російського поета й перекладача з української Володимира Артюха та польської поетеси Марлени Зінгер Мирослава Лазарука та Світлани Бреславської.
Користуватиметься популярністю рубрика «Ювілеї, які не минають» про експедицію на Буркут до 150-річчя від дня народження геніальної Лесі Українки Ростислава Чопика, «Три любові Ірини Вільде» Романа Горака, Петра Засенка «Анафему так і не було знято» з нагоди 90-річчя Григора Тютюнника і 85-річчя Миколи Вінграновського його однокласниці Алли Ільницької (Рожковської).
«Від філософії до економіки» розмірковують науковці Валерій Євдокименко та Світлана Кельбя, медики Петро та Руслана Ляшуки «Радощі і труднощі професії», Василь Костик – про науковий доробок Михайла та Володимира Івасюків-краєзнавців «Фольклористика Буковини в іменах», Володимир Акатріні – про вплив Євсевія Мандичевського на формування естетичної думки у світовому музичному мистецтві, Марина Горбатюк та Мар’ян Скаб – про спробу лінговокультуристичного аналізу пісні «Буковино, ти зелена ляно». Есея Нестора Мизика та Руслана Твердушкіна наголошують на значенні творчості художника Олеся Семерні «Талант української душі»: Коли Україна за право / життя / З катами боролась, жила / і вмирала, / І ждала, хотіла лише / співчуття, / Європа мовчала. (Цей твір належить Олександрові Олесеві, написаному ще 1932 року).
Окремо треба виділити бібліографічні книжкові новинки, котрі нещодавно побачили світ в Україні: Євген Баран аналізує книжку із серії «Українська поезія. Третє тисячоліття» Мирослава Лазарука «Тилинка й литаври», Ірина Мироненко, Віктор Палинський, Антоніна Царук, Ігор Фарина, Богдан Дячишин, Анна-Віталія Палій присвятили свої рядки Василеві Марочкіну, Олександрі Ковальовій, Миколі Зимомрі, Богданові Дячишину, Олегові Гончаренку, Соломії Мардарович. Завершується число «Ювеліадою» Богдана Мельничука та Анатолія Качана з дитячими віршами, які треба прочитати дітям. Саме вони повинні пам’ятати, що й гібридні війни повинні завершуватися вкраїнськими перемогами.
Часопис можна замовити за тел. 037-25-55-08-89, 037-25-52-0094 або ж 050-876-04-57.
Мирослав ЛАЗАРУК