“СЛОВО ПРО ДОЛЮ І ВОЛЮ”
«Єсть на
світі доля, та хто її знає?
Єсть на світі воля, та хто її має?».
(Тарас Шевченко)
– О земле вкраїнська…
Розкішная земле вольготно козацької слави.
Тебе осіяло від сходу до заходу сонце премудре стоглаве,
Тебе ізорали волами, засіяли диво-словами…
То ж чим проростеш?
– Синами-орлами… дівками-зірками…
всебожих нащадків малими ногами –
від меж і до меж…
– О земле плодюча – розвийся, налийся,
Шевченковим словом святочно умийся…
Що, ниво весела, на мирнії села у дар понесеш?
– Зароджу копами… рясними хлібами…
у церкві козацькій майну хоругвами
в убранстві одеж…
Всебожії діти, чи вольно вам жити, чи Доля блага?
Чи мати навчила: де правда – там сила,
де зброя – снага!
Чи є вас багато – щоб копи збирати,
танок свій зухвалий досвітку гуляти,
мечі перед ворогом з піхов виймати,
світе-воленько, гей!
– Багато нас, Мати…
Вели починати – мечі освятити, малих научати,
на нивах окроплених жнива збирати –
і миром відпити єлей!
О земле вкраїнська, що кров’ю дідів наших рясно полита,
Де сонце, мов фенікс, старим догорає і зранку преюним стає,
Ми тут народились з правіку, щоб волею жити,
Ми ті, котрі були і будем, ми – ті, котрі є!
Ірина Вовк.
(Зі збірки “Обрані Світлом”. – Львів:Сполом, 2013