Кам’яна церква в селі Ліщанці на Тернопільщині, зведена в 1826–1832 рр. місцевими селянами на кошти дідича Онуфрія Домбровського і його сина Степана. Розпочав будівництво О. Домбровський, а закінчив його син Степан. Її фундатор (мабуть, виходець із спольщеної української шляхти) О. Домбровський, як свідчить літопис, що помер 1836 р., був похований у церкві під великим вівтарем. Церква з самого початку була названа іменем святої великомучениці Параскеви П’ятниці. На її честь дідич установив у церкві образ, а ще в 1795 р. Андрій і Тетяна Кравці купили образ св. Параскеви, намальований на дереві, який спочатку, мабуть, був встановлений у капличці, а згодом і в храмі. Невідомо, що із первісних церковних атрибутів, збереглося до наших днів. Чотири вкупі з’єднані мелодійні дзвоники, подаровані церкві 1896 р., яким дзвонили при причасті, як і дзвони великі, встановлені на дзвіниці, вкрали москалі під час окупації Східної Галичини і села у 1914–1915 рр. Чи не безслідно пропали або були просто викинені, як застарілі, деякі насправді цінні церковні речі при численних ремонтах церкви із-за не компетентності її служителів? На щастя в храмі збереглася фігура святого Антонія Падевського – робота за стилем наближена до творів І. Г. Пінзеля або учнів його школи. Селяни ревно опікувалися, і, до речі, опікуються святинею і прилеглою територією. Так, Гринь Олійник купив до церкви два образи – в 1845 р. і в 1847 р.,1865 р. церковні брати і сестри за свій кошт придбали Псалтир для церкви, у 1888/89 р. було розширено цвинтар землею купленою в Дмитра і Миколи Прокіпчуків, у 1895 р. збудовано вищу баню на церкві, у 1904 р. було обмуровано цвинтар муром від дороги, Кость Прокіпчук посадив навколо церковного майдану липа, які й нині його прикрашають. Взявши шлюб у церкві Володислав Голембський і Людвіга Домбровська купили до неї нові вікна. На парафії сіл Сороки і Ліщанці з 1787 по 1935 р. служили дев’ять священиків, найтриваліше (1892– 1928) настоятелем храму був о. Володислав Носковський, який, крім своїх прямих церковних обов’язків, вів велику роботу, пов’язану з національним відродженням. Парафіяни зберігали релігійні приписи – строго дотримувались постів, радо і з великим піднесенням святкували Різдво і Великдень, християнство, віра в Бога визначали їх світогляд у повсякденному житті.
Звичайно, проведене дослідження не вичерпує проблематики історії церкви св. Параскеви в с. Ліщанці на Тернопільщині. Особливої уваги вимагає з’ясування її життя за перших совєтів (18 вересня 1939 р. – 7 липня 1941 р.), під час німецької окупації, другої окупації краю і села червоними. Ще більш важливим завданням є дослідження життя церкви в останні більш як три десятиліття незалежності України. Сподіваємось, що з Божою допомогою всі ці проблеми вдасться вирішити і створити цілісну історію церкви св. Параскеви с. Ліщанці на Тернопільщині.
Іван Пендзей.
Джерело: З ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ СВ. ПАРАСКЕВИ СЕЛА ЛІЩАНЦІ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ ТА РЕЛІГІЙНО-ХРИСТИЯНСЬКОЇ ОБРЯДОВОСТІ ПАРАФІЯН (ЗА ЛІТОПИСОМ ГРИНЯ КОМАРНИЦЬКОГО (РУКОПИС)) . Уманська старовина, вип. 13/2025. С. 80-90.
Leave a Reply