Історія довга, як річка…

Вірші – Кристина Гудель

Переклад на українську мову – Тадей Карабович

* * *

Пам’яті Яніни Осевської

Поети також відходять
у найменше очікуваному
часі

на півдорозі широкого шляху
застигають від болю
їх вірші незакінчені

хто подбає про їхній кінцевий рядок
чи залишаться вони

в світі поетичного простору
з глибокою раною

Коли Батьківщина далеко

«Янголи мовчки стоять біля клавіш
і пальці невидимі слухають вухом».*
Клавіші тужно грають з кожним рухом
до тих сонячних в золоті мазовецьких полів.

Огорнуті сяйвом у спекоті літніх днів,
вони золотіють, дихаючи тремтінням і вітерцем
найтонших вербових гілочок. Повні, сухі колоски
чекають косовиці, запашні насінням вони.

Літо грає на стиглих ягодах горобин,
посилаючи тонкі залицяння барвистій осені.
У кімнатах народні пісні та польські дівчата,

чиє барвисте хихикання чути навіть у сні.
Вітер торкає клавіші, але мені не хочеться.
Потім вже тільки сірість, дощ, туман і вітри.

*Вежинський, «Шопен»

Поетичний дует та музика

в кімнаті трав та чайної
дві поетеси та піаніст
більше слухачів
ніж очікувалося

фортепіанна музика стає
провідним елементом

пацієнти, серйозні та задумливі
потім радісні, прагнучі
ловити щасливі моменти

мелодія з телесеріалу «Ян Серце»
пісні з «Дітей Пірею»
та «Думок на два серця»
композиції Фридерика Шопена
і, на прохання пацієнта,
Полонез Огінського

серед музики,
вірші про пандемічних котів і біженців
присвячені комусь та їхнім близьким

за вікном дзеркальна поверхня річки Нецка
у ній омиває своє обличчя
сонце, що заходить
просочене смолистим ароматом
Августовської пущі

декламація торкається емоційних акордів
поетеси, практично зачаровані тишею

пацієнти, захоплені слуханням, все ще тут
і все ж поетично-музичний вечір
має закінчитися

На Стрітення вовки блукають вулицями

бабуся казала,
і розповідала історію,
довжелезну наче річка

кістляві руки
час від часу
ховала у складках
лляної спідниці
щоб витягнути
з величезної кишені
м’ятні цукерки

слухаючи
ми знову
активували
свою уяву

з’явилася Діва Марія
вовки її шлях
освітлювали своїми очима
і рятівним сяйвом свічки

історія замовкла
кольори фігури бабусі
згасли

тільки світло свічки
все ще має свою силу

Де старий дім і спогадів слід

«Є такі місця до яких не варто линути думками,
але думки все туди ідуть».                    

(Г. Кобен, «Нікому не кажи»)

перші прохолодні вечори
принесли полегшення та освіжість
спека гнітила
вже кілька тижнів

крізь відчинені вікна та двері
линула запашна велич
скошеної трави і вела
на дорогу якої вже немає
до старого дому з пожовклої
світлини до закутків
таємного часу

де біля гасової лампи
бабуся плела надумані історії
де аромат трав у благословенному
вінку на одвірку
образ жнив у кутку ділянки
з хлібом і сіллю на білій ситці
і верба у вікні куток зі святими
з іконою Агати на передньому плані

і серед них старанний павук
на порохнявій полиці
що віддає шану Всевишньому

в його вигадливому мереживі
нитка часу та заплутані долі

Вірші

найбільше
пишуться в тиші

коли думки блукають
порожніми кімнатами
запах кави
не знаходить одержувача
відкрита завіса
попіл від сигарети
картки з непрочитаної
книги на підлозі

осіннє пальто
і капелюх

і думки
що завмирають у тиші

і болить

Ритуал

зміну простирадла
святкувала від завжди

застібнуті ґудзики
згладжені недоліки
свіжий аромат

під кінчиками пальців
накрохмалений ситець
доторкалася з серцем у горлі

не припиняла ритуал
коли вже нікого не було поруч

прискорене дихання
волога на віях

сльоза що виривалася

Порохно

висипається зі зрубу
як час з пісочного годинника
удобрюючи навколишній ґрунт

короїди рояться у старих брусах
паркан розсипається розмиваючи межі
бабусиного городчика

гроно лілійників біля фундаменту
могутнішає з кожною весною
краду жменю порохна та кореневище

Кристина ГУДЕЛЬ, уроджена Дишкевич, (1959) – поетеса, літературний аніматор, вчителька за професією. Голова Спілки польських літераторів у Білостоці. Членкиня Літературного клубу вчителів у Білостоці та журі поетичних конкурсів. Ініціаторка та координатор культурних заходів у Суховілі де живе та творчо працює. Кілька разів брала участь у Міжнародному зльоті поетів польського походження у Вільнюсі. Переможниця численних літературних конкурсів. За свою культурну діяльність двічі відзначена премією Болеслава Пруса від Спілки польських літераторів. Отримала дві стипендії від Маршала Підляського воєводства (2019, 2023). Її вірші перекладені болгарською і українською мовами та есперанто.

Опублікувала 12 книг поезії, включаючи чотири для дітей, та прози (воєнні історії): «Залишені сади» (Sady pozostawione 2003), «Ноги на стежках» (Stopy na ścieżkach 2008), «Там народилися туги» (Tam rodziły się tęsknoty 2011), «Звідси» (Stąd 2015) та «Яким шляхом додому?» (Którędy do domu? 2016) – вірші для дітей, «Щоденне паломництво» (Pielgrzymka codzienna 2018), «До моєї землі та народу» (Ziemi mojej i ludziom 2019), «Я ще танцюватиму з тобою» (Jeszcze z tobą zatańczę 2020), «Прогулянки кота Матеуша та інші вірші» (Spacery kota Mateusza i inne wiersze 2020) – вірші для дітей, «Тріщини та щілини» (Pęknięcia i szczeliny 2023), «Сумний огризок та інші вірші (Smutny ogryzek i inne wiersze 2023) – вірші для дітей та інші видання й літературні форми: «Оповідання, намальовані кігтем війни» (Historie pazurem wojny kreślone 2017) – проза, воєнні розповіді, «Вписана між сходами та заходами» (Pomiędzy wschody a zachody wpisana 2013), «Суховольським шляхом. Традиції та багатокультурність» (Suchowolskim szlakiem. Tradycje i wielokulturowość 2019) – путівники по гміні Суховоля (автор текстів), «Старі боярські книги: Вона» (Kajety starobojarskie: Ona 2007) та «Між сутінками та світанком» (Pomiędzy zmierzchem a świtem 2016) – співавтор, «Смаки кохання» (Smaki miłości 2014) – редактор, «100 років Добровільної пожежної охорони в Суховілі» (100 lat Ochotniczej Straży Pożarnej w Suchowoli 2021) – автор тексту.