Ця революція зробила нас зовсім іншими людьми! Наші душі і серця прокинулись! На фоні цих історичних подій народжується і революційна поезія – усі поети, складається таке враження, зараз не можуть ні про що думати окрім Євромайдану. Добре, що, крім іменитих авторів, висловлюють свої почуття з приводу подій, що зараз відбуваються в країні і молоді літератори.
Героям Грушевського
Бандюкович, ти маєш на роздуми
Двадцять чотири години,
Актуальною стала Довженківська назва
«Україна в огні».
Протистояння: люди – птахи,
Герої проти тваринних інстинктів
Та чемоданів з грошима.
Такий подарунок зроблено
На двохсотліття
Головному екстремісту країни
За новими законами.
А ще – Лобановському,
Також екстремісту,
Бо стоїть своїм пам’ятником
Не в той час і не в тому місці.
Судити його посмертно,
Замотаного брезентом
Організатора масових заворушень.
Куди не глянеш – всюди порушники
Базової регіональської цінності:
Рабської недостабільності.
Усім зрозуміло –
Від овоча жодної поступки
Не буде зроблено.
Через двадцять чотири години
Шини займуться полум’ям,
Проведуться димом кордони,
Чорна завіса у небо полине,
Водомети стрілятимуть кригою,
Черепа ламатимуть беркути –
У кращому разі.
У гіршому – можливий інший сценарій,
Простий і кривавий:
Патрони, кулі, набої –
Народовбивці готові до бою.
Спливають останні хвилини
Непевного спокою –
Час відновити сили
Перед новою війною,
Аби лізти поперед батька до раю.
Ще недавно порожньо-пафосна фраза
«Помирати за Україну»
Набуває реального змісту.
Падати чорно-червоним –
Підніматися жовто-блакитним,
Як пам’ять загиблим героям –
Морозозів’ялі квіти.
Майдан
Стій на морозі
Аби не замерзнути
Зводь барикади
Що будуть зруйновані
Ніч деструктивна розхитує
Кригою спаяні
Шини та бочки
Мішки зі снігом
У перемішку з долями
Витримай натиск
Годованих падаллю
Вбивць за покликанням
Схиблених беркутів
Люди на жаль
Не духом єдиним живі
Фізично занадто слабкі
Перед щитами
Кийками
Шоломами
За порятунком звертаються
В цілодобову інстанцію
Церковними дзвонами
Терміновою телеграмою
І ставлять три крапки
Замість одної
Допомога вривається
Людськими потоками
Прямими ефірами
Потягами
Автомобілями
Які прориватимуть
Кордони Києва
Ранок підпалює ніч
Димовою шашкою
Стоптано
Зламано
Майже
День викидає
У прірву історії
Порожнє опудало страху
Кинуто виклик владі
Розбитими барикадами
Ребрами та черепами
Уже не звикати
Бачити біль
Пошматованих мрій
А барикади-фенікси
Постануть нові
Вищі
З колючим дротом
Іржавим
Аби раз і напевне
Чекає цікава робота
На всіх недобитих
Інші поїдуть на допити
Хай непритомніють
Прямо в аудиторіях
Спливаючи кров’ю
Як новорічна йолка
Зі смертоносними голками
Тільки самоорганізація
Дасть пережити
Ще одну ніч
Люди на сотні
Чітко поділені
Не натовп
Народ
Що не має лідера
Сам собі лікар
І пекар
І кочегар
Площа задимлена
Курява
Курені
Кращі традиції
Наступу та оборони
Коли навіть беззбройний
Воїн
Коли кожен
Хто поруч
Варта.
І залишки сил здіймаються
Новим українським прапором
Тепер триколором
Жовто-блакитним зі смужкою крові.