Колишній воїн Української Повстанської Армії, етнічний росіянин Володимир Чермошенцев прибув у вівторок до Тернополя на постійне проживання.
На залізничному вокзалі із 87-річним кримчанином, ветераном українського національно-визвольного руху зустрівся кореспондент Укрінформу.
«Знаєте, я навіть пишався, що мене там, у Криму, називали «бандерівцем». Тоді, юним, в УПА, разом із сотнями товаришів я дав клятву любити Україну і свій народ. А зараз, коли у Крим прийшли окупанти, не хочу з ними жити і лежати із цим ворогом в одній землі. Тому й приїхав до Тернополя, куди мене запросила влада, побратими із Братства УПА», – щирою українською мовою сказав Володимир Чермошенцев.
За словами голови Тернопільської обласної ради Василя Хомінця, котрий із квітами зустрів колишнього воїна УПА, гість поки що житиме у тутешньому санаторії «Медобори». Невдовзі влада, за допомогою підприємців-меценатів, подбає про постійне житло для ветерана. Він народився на Поволжі, а під час голодомору з мамою, бо батька вбили більшовики, дістався України, яка стала рідною на все життя.
Коли Україна здобула незалежність, Володимир Олексійович у Криму розповідав про УПА, про те, що бачив і пережив. Війна заскочила підлітка у Криму, в Бахчисарайському районі, далі була відправка в ешелоні до Німеччини, бій загонів УПА, котрі звільнили «остарбайтерів». В УПА, куди Володя потрапив 15-річним, він був джурою, тобто ординарцем сотенного, а далі курінного УПА Георгія Чуйковського. «Він та інші старшини називали мене просто Володею. У тому українському середовищі я спочатку розмовляв російською, але ніколи не почувався чужинцем. Я був свій, рідний, бо разом зі всіма воював за незалежну Україну. А воювали з тими, хто прийшов в Україну із злими намірами, не з добром. Правда, боїв із регулярними військами Червоної Армії не було. Билися із фашистами та загонами НКВС», – розповів ветеран УПА.
В одному із таких боїв Володимир Чермошенцев потрапив до більшовицького полону. Хлопця катували, повибивали зуби, поламали ребра, обценьками повикручували пальці на руках. Але хлопчина не здав своїх побратимів. Більше того, він втік із полону. Потім були непросте повернення до Криму, до мами, знову арешт, 10 років сталінських концтаборів, лісоповал у Кіровській області.
Пропонуємо відеорозповідь Володимира Чермошенцева про нелегку долю. Ця історія боротьби українського героя проти ненависного ворога, має, поза всяким сумнівом, увійти до шкільних підручників, на його прикладі, незламності волі і духу, повинні виховуватися молоді покоління українців.
І ніде ні слова, що в 2006 була видана, в 2008 презентована в Тернополі книга на основі споминів Чермошенцева “І бурею битва гриміла”.
Коротка пам’ять?
Чи тупе копіювання недолугих повідомлень некомпетентного кореспондента?