Жив собі поживав на білому світі князь, якому батьки відписали-передали у спадок цілий регіон. Мешкали у тамтому князівстві люди роботящі, але глухонімі. Ніякими ліками-чарами не можна було вилікувати-пригасити у їх тілах тієї задавненої недуги. Правив князь раду зі своїми боярами багато років, допоки на землю Богом благословенну не налетіли ординці. Ударили блискавиці з ясного неба, заплакали церковні дзвони голосом людським, надривним, у головах простолюдинів воскресла-ожила пам’ять і розцвіла-забуяла на семи вітрах праматірна мова ….
25 травня Україною війнуть-прошумлять-перекотяться вибори президента, а восени і до місцевих органів влади. Можна лише поспівчувати українським виборцям, які серед густого грона політичних партій і усілякого строкатого люду із знайомими і незнайомими прізвищами у цих партіях демократичного і недемократичного толку-спрямування голови собі можуть поламати. Бо перед ними стоїть надскладне завдання: за кого голосувати? Вільносердечні і сердечнообачні вже були при владі. Довладувалися, догаздувалися до самої ручки. І Україну здали сонцеголовим, і прокралися, що й нинішні і майбутні урядники навіть не зможуть з такого володарювання-газдування правильні порахунки вивести-вишити. А були серед місцевої публіки (тепер ця рать помножилася удесятеро) й іудині діти, що дух українського геройства продавали за 30 срібняків. Про таких у селах нашого району навіть коломийки словотворці складали. Замовкли теперечки й коломийкарі і їх заспівувачі з підспівувачами, живуть собі тихо й сумирно і на іншого бога моляться. Гіркотно спостерігати за таким дійством, гай-гай як гіркотно. Проклянуть, мабуть, предки всіх тих, хто противився і противиться святості духа земного і небесного, до останнього коліна проклянуть. Звідки і коли вже подує-западе на безталанну Україну той справжній вітер перемін?.. Без коси і ганьбою…
Володимир Погорецький