«Щодня у мойому серці розквітала одна і та ж сама мрія – жити в країні, наласканій сонячними кучериками, де нема страждань, ненависті, болю, того пекельного вогню – яке пронизує серце людини і спустошує душу.
А тепер, коли я згадую своє дитинство, не можу стримати сліз щастя і солодких схлипів-марень, бо саме в них є розцвіт, наповнений казковою реальностю… Я – як чистий ангел малювала феєрію щастя, літургійну музику-втіху своїм рідним та просто незнайомим особам.
Це ж так було приємно, яскраво і трепетно… Але це ж було в дитинстві…
А що тепер?..
Потаємний світ, напоєний нечистотою і брудом, гармонією зла і неприроднього щастя, холодним потом і шаленством, безумом ідей і небом, часом легким як повітряна кулька, часом свинцевим.
І хоч моє життя наповнене чорно – білими фарбами, я посміхаюся. Біля мене людина, що завжди зігріває моє серце своєю увагою, коли мені стає так нестерпно холодно, мої друзі, які підтримують у найтяжчі хвилини жаданного рабства і наркотик, який вбиває, змотує пуповину життя і ти опиняєшся у замкненому колі вогню.
Наркотик – як чорний диявол смерті. Ти кажеш стій! Стій! Нуж бо зупинись…, але ти не можеш, бо знаходишся у замкненому колі, з якого не в силі вирватись.
Ти заради того, щоб зловити кайф наркотика йдеш на все, а потім думаєш про свої вчинки і здається ти змарнував свій час життя.
Ось я бачу ту теплу країну, в яку мандрували мої мрії. Але у цьому теплі відчувалося полум’я вогню, що опікав душу за гріхи на землі.
Ця країна нагадувала мені чавун зла – в який поринав негатив людей. Я відчувала біль, бачила ряд картин марнотратного життя, сміх фальшивого голосу…
Тепер, я вже не мріяла про сонячну, теплу країну, а бажала почати життя з чистого, білого аркушу паперу.
Прокинулася я в реанімації, ще зовсім слабка… мені повідомили, що через збільшення наркотичної дози – я бачила ангела смерті. Тоді я зрозуміла, що тепла країна – пекло злого духа. І що Бог – подарував мені ще один шанс прожити життя не ілюзією теплої країни, а кольоровим щастям веселки».
Тож, моя юна чортківська подруго, проживи своє життя кольорово…
Христина Погорецька.