Чорні топоніми Чортківщини

Чорна лінія буде короткою. Інакше, бути не може, бо „по той бік”, то лише шпарка для живих, крізь яку витікає час. Витікає назавжди, лишаючи по собі порожнечі безіменні та поіменовані, пам’ятні і забуті, очікувані і наглі. Ці пустоти – суть чорна ознака триєдинного світу. Ми його наближали як могли. Хто подвигом Майдану, а хто згубним вчинком. Роками вживалися в чорну „білизну”, чорнили невинних, в догоду чорноризцям намагалися „зам’яти” знамення події з птахами (кобенії), аби не „впасти в поганство”. Тим не менше, невблаганна чорна ера – Калі Юга, завершила свій цикл і нині ми всі стоїмо на порозі глобальних перемін.

Австрійська карта 1895 року, подає координати урочища На Чорній, що в межах села Біла, поряд з Червоним Лісом. Це унікальний випадок в топоніміці, коли усукуплено в просторі і в часі сходяться всі три кольори. Місцевість На Чорній – мовно виособлений елемент великого Чорного Лісу із давньоруськими городищами на маєтності Анелії Городецької, колись окультуреній смерекою. Тут доречно зазначити раніше акцентований дуб, деревом Прави, явір – деревом Яви а смереку – деревом Нави.
„Яко Навь’є, б’ють полочани” – пише „Повість минулих літ” про нічний напад 1094 року і героїчну оборону Полоцька. Але, як прикро, що краяни нічого не знають про героїчну оборону Моклекова На Чорній весною 1214 року.
Взагалі, ратна героїка відноситься до містичного відання Чорнобогом. Сучасний дослідник ізотерики С. Наливайко вважає що запорозькі козаки поклонялися Чорнобогу – покровителю воїнів, а характерництво стало концентрованим вираженням цієї традиції, яку з часом підхопили на свої знамена махновці та бандерівці, аби гаслом „Воля, або смерть”, утвердити возвольну місію. Про це свідчать Козакові Долини в Сокиринцях і Старій Ягільниці, Ратовщина під Шманьківцями і Розбита Могила під Коцюбинчиками.
В скорботі Нави покояться Звиняцька Моравщина, Білецька Мордова, Червінське, Марилівка, Басівка, Качурова Гора і місце про яке А Базалінський напише: „тепер тут – ні могили, ні хреста”.
Арабський мандрівник Аль- Масуді дає опис святилища Чорнобога (10ст.) на Чорній Горі, з величною статуєю в образі старця з палицею у руці. Під правою ногою якого мурахи а під лівою – ворони. Чорнота земна і чорнота небесна, святкує 15 січня Отдання. Для неї предки на ніч залишали ритуальну кашу, а в Навський Великдень, запалювали свічку і разом з коливом ставили на підвіконня, щоб умилостивити предків – опікунів врожаю та стихій. Гуштинський літопис (1070р.), придає Чорнобогу левячих обрисів. Все це говорить про багату уяву пращурів і їх світ у якому реальність поступалася фантазії не заради обману, а заради поетизованого прикрашання буднів. Вслухайтеся в слова пісні і постарайтеся збагнути всю глибину їх філософії, якої дуже бракує теперішньому прагматично збоченому укладу.
„Чорна рілля ізорана, гей, гей!…
Білим тілом зволочена, гей, гей!…
Китайкою личко вкрите, гей, гей!…”
От вам і настанова і всі три сакральні кольори, про які ми не маємо права забувати ані у веселощах, ані в скорботі.
Я закінчив тему Святої Трійці, але не залишив рубрику першоджерел українського буття.
Далі ви довідаєтеся про Чортків таке, чого раніше ніхто не казав.

Яр Дан