Розв’язуючи неоголошену війну з Україною, Путін, імовірно, не сподівався, що його «лєгендарная і нєсокрушімая», вкупі з найманцями та строкатими бандитами, отримає гідну відсіч на Слобожанщині, де, на відміну від Криму, українські воїни ставлять нахабних «зелених чоловічків» на своє місце. Не гадав головнокомандувач агресорами, що на боротьбу за незалежність піднімуться не лише військові, а й простий народ, який працею та пожертвуваннями кріпитиме обороноздатність рідної країни.
Люди усвідомили, що без їхньої допомоги подолати ворога буде вкрай важко, і тому, незважаючи на низькі пенсії та заробітки, викроюють з цих доходів частинку для потреб учасників АТО. Значно розвинулося волонтерство, що з грудня 2013 року стало одним з найвизначніших суспільних явищ в Україні.
Чортківські волонтери взагалі вважаються найкращими. Це не особиста точка зору, а багаторазове підтвердження військовослужбовців-земляків, як тих, кого лише тепер призвали, так і тих, хто провів у зоні бойових дій рік та більше. Серед визнаних благодійників є мешканка Чорткова Іванна Сендзюк, яка почала свою благородну справу з перших днів Революції Гідності. Відтіль різне пережила, неодноразово їздила на передову з провіантом та іншими речами для воїнів. Іванну Йосипівну знають та очікують бійці по всій лінії фронту від Широкине і до Станиці Луганської.
Заслуженим авторитетом та повагою користується у військовиків пан Володимир Гевко. Він теж брав участь у революційних подіях в столиці та з перших днів війни у волонтерському русі. Йому допомагає дружина та однодумці, зокрема Володимир Любий. Пан Гевко відомий тим, що одягає мобілізованих чоловіків у військову форму та видає взуття фактично на території військкомату. Але це ще далеко не все. Українська діаспора у США надсилає сюди і бронежилети, і каски, і рукавиці, і окуляри та низку інших аксесуарів індивідуального захисту. Володимир Гевко телефонує до воїнів та цікавиться потребами кожного. Замовлені речі привозить і видає власноруч або передає через колег-волонтерів, які курсують на Схід України. Восени минулого року я побував з Володимиром Гевком у декількох бригадах на Яворівському полігоні. Дощенту завантажений «бус» швидко спорожнів, зате хлопці були задоволені, бо їм привезли найнеобхідніше з цигарками включно. Вони щиро дякували волонтерові за гостинці, але він твердить, що треба, насамперед, дякувати воїнам – захисникам Вітчизни.
Потрібно відзначити подвижницьку роботу Штабу національного спротиву Чортківського району. Громадські активісти теж від початку бойових дій на Слобожанщині постійно організовують збір коштів для воїнів АТО, сприяють сім’ям та родинам військових, пакують і передають речі та продукти харчування на передову лінію оборони. Кожного разу в районній газеті «Голос народу» публікується звіт про використання зібраних пожертвувань від громадян міста і району.
Доволі багато корисних справ для українського війська зробили Л. С. Білик, директор Чортківського державного медичного коледжу; П. І. Пахолок, директор Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. О. Барвінського; В. Й. Фреяк, директор ДП «Чортківське лісове господарство»; П. О. Стефаняк, директор Чортківського комбінату хлібопродуктів, керівники інших підприємств, організацій, закладів та установ Чортківщини. Зазначені особи, окрім підтримки армії, долучилися ще до випуску інформаційного бюлетеню «Український воїн», за що ми їм щиро вдячні.
Окрема мова про наших аграріїв. Власне на їхні плечі ліг найважчий тягар благодійництва, якщо так можна висловитися. Судіть самі. Хлібороби виступили з ініціативою виділяти по три тисячі гривень одноразової допомоги кожному мобілізованому з району. Створили касу взаємодопомоги: 57 господарств заплатили по дві тисячі гривень за кожний гектар землі, яку вони обробляють. Придбали двокімнатну квартиру для сім’ї загиблого Дениса Громового із с. Росохач. Зробили там ремонт та закупили все необхідне для проживання. А скільки для бійців АТО відправлено борошна, цукру, круп в асортименті, закуплено бронежилетів, касок тощо. Загалом сукупна сума благодійних коштів, виділених аграрними підприємствами району, складає більше трьох мільйонів гривень. І це ще не весь перелік благо чинності.
Готуючи до друку цю публікацію, у військкоматі натрапив на список підприємств, які у часі першої та наступних хвиль часткової мобілізації передали до військових частин ЗСУ транспортні засоби без яких самим доводиться сутужно, але обороноздатність держави є важливішою. Отже автомобілі різних марок передали у війська: відділ культури, туризму, національностей та релігій Чортківської РДА (Г. З. Чайківська); ТзОВ «Агрополіс» (В. В. Тарчинський); ПАП «Довіра» (І. А. Войцишин); ПП «Чортківсир» (С. В. Арутюнян); Чортківський КХП (П. О. Стефаняк); ПАП «Обрій» (С. Г. Данилишин); ТзОВ «Нива Біла» (П. І. Батрин); ПАП «Паросток» (Є. М. Шкабар); Чортківська районна державна лікарня ветеринарної медицини (І. Р. Корчинський); Чортківський ККП (В. М. Заброцький); Чортківська ЦРКЛ (Р. В. Чортківський); ПАП «Дзвін» (В. С. Градовий); ПАП «Березина» (В. Є. Заболотний); ВАТ «Чортківське племпідприємство» (Г. М. Горячий); ПАП «Фортуна» (О. І. Фрич); волонтерська організація при Катедральному Соборі Верховних Апостолів Петра і Павла; ДП «Чортківське лісове господарство» (В. Й. Фреяк); ТзОВ «Тернопільбуд» ПМК-258 (М. Є. Дячишин); ТзОВ «Градбуд ПЛ» (П. І. Стахів); ТзОВ «Серет-Інвест» (П. М. Чайка). Військовий комісар Чортківського ОМВК полковник Леонід Підручний висловлює щирі слова подяки керівникам вищезазначених підприємств та організацій завдяки яким військкомат виконав мобілізаційне завдання щодо військово-транспортного обов’язку у часі першої та наступних хвиль часткової мобілізації на 100 відсотків. Воєнком дякує директору ТзОВ АТП М. П. Притулі, слюсарю підприємства Р. А. Яхніцькому за ремонт автомобіля КАМАЗ 5320, а також головному інженеру ПАП «Фортуна» І. З. Кметику та водієві І. Краснюку за старання з ремонтом вантажівки ГАЗ-53. Подяка за організаційну роботу В. М. Вислоцькому, директору ПСП «Ягільниця-В».
У Чорткові є багато людей, які займаються благодійністю, але не бажають називати свої імена та прізвища. Тому хай Бог віддячить кожному з них. Низький вам уклін від воїнів ЗСУ.
Путін явно недооцінив патріотизму українців і неодмінно цю війну програє.
Михайло Опиханий