«Допоможи мені, Господи, дивитися Твоїми очами!»

 Господь кличе людей на дорогу правди, дає народження згори, вічне життя, Він усі  імена записав в книзі життя…Одне з таких імен засвітило яскравою зіркою на чортківському небосхилі – фотомитець Володимир Тихович, кандидат до НСФХУ організував вперше в районі, напевно, й в області, виставку художньої та документальної фотографії під багатозначною назвою «Любове, за нас розіп’ята». Знаково, що захід зловленої миті, як його назвав протосинкел Бучацької Єпархії УГКЦ, священик церкви Воздвиження Чесного Хреста в с.Біла о.В.Заболотний, розпочався у час Великого посту, який є періодом внутрішнього духовного очищення та вдосконалення, підготовки християн до найголовнішого свята – Воскресіння Христового.

Оскільки сенс посту не в тому, щоб чогось не їсти, а у нашій концентрації на головному в житті, фотовиставка на релігійну тематику сприяла зосередженню глядачів на внутрішньому світі: можливостях розібратися у цілях та цінностях, щиро покаятися та виправити свій шлях таким чином, щоб він вів до спасіння, додала зусиль, щоб поглибити свої стосунки із Богом та людьми.

Кажуть, мати духовні очі – це дуже цінно. Проте людський погляд часто помилковий, а погляд Божий – завжди істинний. Очима та серцями, сповненими любові до Всевишнього, тридцять шість шанувальників фотомистецтва наповнили виставку художньої та документальної фотографії майже сотнею робіт релігійної тематики. Тринадцять членів виставки – діти, що свідчить про трепетний паросток духовного зростання юного покоління.

«Ооп! Момент! І якщо ти його втратив, – він йде назавжди», – цю фразу класика світової фотографії Анрі Картьє-Брессона називає рушійною силою у роботі фотографа організатор фотовиставки релігійного характеру Володимир Тихович. «Фотографи – свого роду чарівники, адже ми здатні зупинити мить, навіть звичайне показати таким, що спонукає подивитися на подію, людину чи явище з якогось іншого ракурсу», – впевнений пан Володимир, який готується до вступу в спільноту фотохудожників – НСФХУ. Фотографувати Володимир любить ще з дитинства, це захоплення йому передав вчитель Улашківської школи Б.Побуринний. «Фотографія для мене – це спосіб зафіксувати і подарувати іншим усе неповторне, чудове, гармонійне, що нас оточує, – говорить співрозмовник. «І тільки на перший погляд може здатися, що архітектура, зокрема архітектура релігійна – це вже готові сюжети. Насправді, це не так. Як сказав автор відомих книг про цифрове фото Скотт Келбі: «Зроби фото з того ракурсу, звідки його не бачить інша людина…». А ще я постійно цікавлюся роботою відомих  фотографів, щоб почерпнути ідеї, створити щось у своєму стилі. Так, минулого року, під час Хресної ходи, у мене й зародилась мрія організувати на теренах району фотовиставку релігійного характеру. Обговоривши з фотохудожниками краю дану ідею, заручившись підтримкою колеги по фотоапарату О.Лижечки – відомого фотомайстра, роботи якого знають і закордоном, позаяк деякі з них є призерами всесвітньовідомих конкурсів, я взявся до реалізації намірів. Відрадно, що пошанували фотовиставку і благословили на її проведення представники різних церковних конфесій нашого краю. Окрім напутніх слів фотохудожникам, священнослужителі вручили учасникам почесні Грамоти та відзначили пам’ятними подарунками наймолодших любителів об’єктива. Також я щиро вдячний за допомогу в організації заходу працівникам відділу культури та районного будинку культури», – мовить Володимир Тихович.

Притаманні герою сьогоднішньої статті професійність, креативність, творчий підхід, а ще – бажання розвиватися та удосконалювати свою майстерність. Тож, як кажуть, сам Бог велів розповісти про «богодухівського» фотографа більше. Спостерігаю за ним і бачу, що  коли він дивиться на світ у об’єктив свого фотоапарата, то бажання фотографувати бере гору над усіма іншими його захопленнями (а, повірте, у Володимира їх не так вже й мало – сім’я, власна торгівельна справа, двоє породистих собак та кішка) і народжуються світлини, на яких він прагне відтворити значно більше, аніж просто події, явища чи людей.

Запитую Володимира: –  Сьогодні не фотографує хіба що ледачий, настільки багато у сучасному світі можливостей для фотозйомки. А що, на Вашу думку, потрібно для того, аби стати хорошим фотографом? Чи під силу це кожному, хто має таке бажання?

 – У будь-якій роботі важливо мати бажання вчитися, працювати на результат, шукати нові творчі ідеї, намагатися вирізнятися. І, звісно, необхідно слідкувати за інформацією. Благо, її теж сьогодні вистачає. Згоден, що фотографом може стати кожен, якщо є бажання. І не завжди усе вирішує дорога техніка. Бо хороший фотоапарат не той, що багато коштує, а той, що знаходиться завжди під рукою (як у мене), дозволяє «спіймати» момент. Переконаний, що справжній майстер здатен зробити класну фотографію і на звичайній «мильниці»…

Релігійні цінності в експозиціях можуть побувати і в інших куточках області чи країни…Та щоб спромогтися на таку розкіш, потрібно заручитися матеріальною підтримкою меценатів, тому що рамки, друк обходиться організаторам у добру копійчину. Фотохудожники вірять, що небайдужі глядачі, які до Великодня мали змогу відвідати виставку і пройнялися її змістом, божественною силою, посприяють її подальшому розвитку та традиційному показу. Жити не тільки заради себе, а й для інших… Якщо хотіти, можна зробити багато корисних речей,  які цілком у наших зусиллях.

 «Оце Той, в Кого ми увірували, Кого ми любили, до Кого приносили свої молитви й подяки». Хай твоє бажання буде таким: «Допоможи мені, Господи, дивитися Твоїми очами!», – це воістину слова, сказані про виставку художньої та документальної фотографії…

Ірина Зенчак-Гулька.