У житті Двох дуже часто існує дві своєрідні ери: Ера До і ера Після. Одруження – мається на увазі. Ера До… Зацікавлення – потаємне зітхання – симпатія і її прояви – перше побачення. Квіти, прогулянки, мрії.
ДВІ ЕРИ
У житті Двох дуже часто існує дві своєрідні ери: Ера До і ера Після. Одруження – мається на увазі.
Ера До… Зацікавлення – потаємне зітхання – симпатія і її прояви – перше побачення. Квіти, прогулянки, мрії. Кожна зустріч – як свято, до якого готуєшся… Зачіска, одяг, настрій, думки – усе це красиве, ретельно підібране і причесане (у тому числі – й останнє за списком), щоб бути співзвучним Йому (Їй). всі помислі – присвят а своєму коханню, всі дії – в ім’я почуття, усі вчинки – на радість своїй половинці.
Та щойно ця половинка стає твоєю перед Богом і людьми, починається ера Після. На цукерки і квіт и грошей стає шкода або йому (досить, ?? до весілля), або їй (це ж дорого, краще б купив щось із продуктів). Кудись прогулятися? Та навіщо: адже раніше мусили гуляти, щоб не стирчати на очах у батьків, чи квартирної хазяйки, чи друзів з гуртожитку… Тепер же – воля, тож краще посидимо біля телевізора: адже спішити вже нікуди не треба. Гарна дівоча зачіска, якою юнак милувався на побаченні, виявляється, має ще й «закулісний» образ – бігуді, «плойка», начісування – і з цим усім кохана Царівна більше нагадує Кікімору. Та й їй тепер нікуди не подітися від обранця з усією своєю «кухнею краси».
Йому не краще: виявляється, що від неї не заховати теплих спідніх штанів-рейтуз, які одягає під джинси, і ранкова щетина викликає у неї явно не захват, і шкарпетки, які йому так зручно залишати увечері біля ліжка, позбавляють її еротичного запалу начисто.
Мало того: їй, виявляється, ще до весілля не подобалася його звичка палити і голосно шморгати носом, а тепер вона вирішила, що таки переборе ці недоліки, і робить це дуже старанно – аж до щоденних сварок. Він не залишається у боргу і завжди «помічає» волосину у салаті, недосолений борщ і непомитих дві тарілки. Помалу взаємне небажання заплющити очі на дрібниці переростає у дорікання, конфлікти, чвари.
Психологи називають це критичним періодом у сім’ї, кризою першого, третього і т. д. років життя. А ми й не замислюємося,що автори усіх криз – ми самі. Коли чітко усвідомлюєш, що ось цього конфлікту у еру До могло й не статися. Бо ж тоді беріг ревно те, що є, дорожив думкою коханої людини, прагнув не образити її. Хотів бачити її кращі сторони і вони були! Що ж змінилося тепер? Хіба в еру До вад у наших обранців не було? Були! Тепер же ми хочемо бачити саме їх, і вони вилізли на перший план наших стосунків. Абсурд якийсь виходить: коли ми саме на шляху до ери Після, то всі – ідеальні. А от у той «пролом» між ерами чомусь ну ніяк не вдасться протягти свою ідеальність, хоча вона ж і не матеріальна. Чи то відчуваємо перевагу «взятого бастіону», знаючи, що він (вона) нікуди вже не подінеться… Подінеться, ще й як! Хай навіть офіційно залишиться поруч, і навіть хай не з’явиться у вашій парі третій. Найгірше те, що коли ще від третього (третьої) кохану людину можна іноді повернути, то від самоув’язнення – практично ніколи. Це справді буває: людина заглиблюється у себе, не знайшовши розуміння у того, кого любить, а отже – відчувши свою душевну непотрібність своєму обранцю. І вибудовується іший світ, куди іншим усім – зась. Залишається одне – не допустити близьку людину до створення такого світу. А це можна лише тоді, коли і в ері Після будемо частіше повертатися до ери До.
..а знаєте, люди добріші, ніж ми їх знаємо..
..а друзів насправді менше, ніж здається.. (Віта, Таня, спасибі вам!!)
..більшість знайомих згадують про тебе, тільки коли їм це потрібно..
..всі “проблеми” ми вигадуємо собі самі, а в дійсності вони не варті стільки уваги..
..поки всі живі-здорові, сонце світить яскраво і нічого не заважає нам бути щасливими, варто лише захотіти..
..життя таке коротке..
..найскладніше – коли мамі важко, а допомогти їй нічим не можна..
..дізнатися справжню цінність можна лише після втрати..
…і тільки ціна за ці “відкриття” надто велика…
Леся Гудзь