Вибори на носі…Це як жнива – гаряча пора. Всі кудись бігають, щось пропонують, сваряться, об’єднуються і навперебій розповідають про свої досягнення, переваги, можливість вирішити те чи інше питання для людей. Як гриби після дощу відкриваються штаби, виростають посеред вулиці білборди з гаслами . Почитаєш отак ті гасла, або передвиборчі обіцянки кандидатів і складається враження, що наше місто, район чи область мають невдовзі перетворитись на квітучий оазис, де пануватимуть достаток і затишок. І так – від виборів до виборів, одна й та сама риторика. Набридло…
Але люди ще навчились вибирати достойних. Ходять ще з хати в хату гречконоси і прохачі голосів. Бартер простий : ми вам гречку, ви нам – свій голос. Я думала, що попередні вибори вже чогось навчили людей. Та де там! І проблема тут не в приниженні гідності одними других, як про це часто говорять. Просто ті, хто дають, знають, що нічого не змінять і елементарно дурять, а ті що беруть – що нічого не зміниться і роблять вигляд, що вірять. Одним легше дати, іншим – взяти і не заморочувати собі голову політичними темами. Мовляв, і так добра не буде. Зневіра опанувала людьми. Ось це головна причина нашого хворого суспільства.
Завжди запитувала себе: а для чого людині депутатство? Ну хоча б на місцевому рівні? От я живу на своїй вулиці вже 17 років, та свого народного обранця не знала і не бачила. Так само я й не знаю: а що він зробив за свою каденцію для вулиці, окрузі, чи вирішив бодай хоч одне питання для однієї людини?
Чим для депутатів депутатство: задоволенням власних амбіцій, проміжною віхою в біографії чи вирішенням питань для себе? Переконана, що вирішення власних інтересів і є тою рушійною силою, яка керує людьми у бажанні потрапити в раду. Я проаналізувала на прикладі нашого міста: всі «правильні» депутати мають ласі земельні ділянки, їм надано найкращі місця під забудови у місті, вони провернули для себе всі питання, що потрібні їм, або членам їх сімей і почиваючи на лаврах, плюють собі на бороду.
Із вулиць Черемшини і Катукова (під лісом) діти майже кілометр чалапають розбитою дорогою до школи в місто. Рейсовий автобус курсує на цукровий завод декілька разів за день. А якщо домовитись з перевізником і пустити автобус по вулиці Катукова, щоб він забирав бодай би зранку дітей до школи? Що потрібно для цього? Ініціатива депутата. А далі – контроль над позитивним вирішенням цього питання. Постійне апелювання до сесії і відповідних структур. Ось це і є тим, що називається роботою, яка приносить результат. А інакше для чого нам такі обранці – імпотенти, які дві-три каденції сиділи і нічого не зробили, жодну справу з мертвої точки навіть не намагались зрушити? Думайте, робіть правильні висновки і обирайте розумом!
Спостерігаю, як проходять виборчі перегони у нашому мсті. Кандидатів на посаду мера є багато, і всі достойні в місті люди. Є серед кого обирати. Важливо зробити правильний і обдуманий вибір. Головне у цій кампанії не розсваритися людям, які підтримують того чи іншого кандидата. Бо вибори пройдуть і все забудеться, а життя продовжуватиметься і всім ходити одними й тими ж вулицями.
Серед претендентів на депутатів районної і міської ради теж є багато нових облич. Серед них і я. Мій округ – це шість вулиць, в тому числі і та, на якій я живу. Для себе я окреслила декілька питань, над якими теба буде працювати. Не буду писати про це в листівках, не буду обіцяти чогось такого, чого вирішити не зможу. Не буду, як Остап Бендер обіцяти, що Борщів, як і Васюки, невдовзі перетвориться на Нью- Борщів. На речі треба дивитись реально. Але питання дороги під лісом і курсування автобуса вирішити можна, я в цьому переконана. Так само потрібно закінчувати із підкилимними рішеннями сесій, які приймаються, але про результат ніхто нічого не знає. Кому виділені земельні ділянки, де, коли і за яких мов? Яка вартість проведених робіт по ремонту доріг? Що є в проектах рішень, які розглядатиме сесія найближчим часом? Прозорість діяльності ради – передусім. Тільки прозорість дає змогу працювати чесно і ефективно. Багато разів я піднімала перед міським головлю питання про заснування газети міської ради. Та «Борщівське віче» він спромігся випустити лише перед виборами як аігтку за себе, кандидата. А далі були сльози про те, що «грошей немає». Є сайт міської ради, але він «мертвий», там нічого не друкується, і відповідно жодної оперативної інформації немає. Така ситуація на користь міським чиновникам: для чого людям знати багато? В ідеалі було б добре, якби велись онлайнтрансляції сесій міської ради. Проте і тут не без проблем. Наша міськрада навіть немає приміщення для цього. Сесії проходять то в бібліотеці, то в будинку дитячої творчості.
Від кадрового потенціалу, від того, кого ми оберемо, як ми підійдемо до проблеми вибору і буде залежати те, які у нас будуть депутати, який міський голова. Якщо підійдемо до виборів неуважно, то нема чого ремствувати на життя опісля. І не варто казати: «не йду на вибори, бо мій голос і так нічого не вартий!». Таким твердженням ви спричините самі собі шкоду. Статус депутата міськради є досить вагомим і він має бути вищий за статус депутата Верховної Ради. Бо той дуже далеко, а свій – близько і він безпосередньо контактує з виборцями, він найближче до них. А міський голова разом з депутатами має турбуватися про кожного жителя громади.
Проблема не в тому, що прийдуть нові обличчя, а в тому, щоб помінялись підходи у вирішенні питань для людей, щоб виробити нову тактику подолання проблем разом із депутатським корпусом і головою міста. Розуміння, підтримка одне одного, взаємоповага мають стати пріоритетами у роботі нового складу міської ради.
Я є кандидатом у депутати Борщівської міської ради по 23-му територіальному виборчому окрузі, куди входять вулиці Б. Хмельницького, Й.Сліпого, С. Наливайка, В.Чорновола, Черемшини, Ю.Федьковича, Промислова, Паркова, Галицька. Буду вдячна жителям цих вулиць за виявлену довіру. Обіцяю робити те, що й робила досі в якості журналіста – допомагати людям. Тільки робила я це словом, а тепер є нагода ще й ділом допомогти мешканцям міста. Для цього, звичайно, мені потрібні повноваження депутата. Як бачите, вулиць багато, як і конкурентів. Їх у мене аж шість, серед яких одна – жінка. Друзі, обирайте жінок – їм ніхто не відмовить у проханні і допомозі. А якщо серйозно, то пора щось міняти і то суттєво. А ще закликаю вас проголосувати за кандидата в мери – Соляна Мирослава Ярославовича. Місто потребує змін!