Кришнаїтська екзотика – гострий гачок для християн.

    Доволі часто тепер у  нашому місті можна зустріти на вулиці людей, одягнених у незвичний одяг – довгі, звисаючі шати, обкручені навколо тіла, посеред голови – косичка, у руках – щось на кшталт чоток, а промовляють вони слова якоюсь незрозумілою екзотичною мовою. Крім цього, поводять себе якось дивно, наче перебувають поза земним світом, пропонують перехожим літературу. Такі візуальні риси притаманні тим, котрі називають себе кришнаїтами. Їхня спільнота має ще інші назви: абревіатуру МТСК (Міжнародне товариство свідомості Кришни), свідомість Кришни, Рух Харе Кришна. Її історія випливає з індуїзму, а одним із перших лідерів майбутнього руху був Чайтанья, котрий власним стилем життя притягував до себе людей. Тому згодом і йому поклонялись як втіленню Кришни через медитації, ритуальні танці і співи, а вчення його ширилось у світі. Офіційний засновник МТСК – Абхай чаран Де (Прабхупада), котрий розвивав рух спершу в Індії, а починаючи з 1965 р. – у США. У Нью-Йорку він сидів у парку і регулярно наспівував слово «Кришна» під супровід бубна. Згодом на цьому місці постав кришнаїтський храм. І так рух поступово ширився в Америці та Європі. Нині найбільшими центрами руху є Бріндаван (біля Делі) і Кришнапурам (біля Калькутти). В Австралії серед кришнаїтів багато освічених молодих людей. Останнім часом побільшало представників МТСК і в країнах Східної Європи.

Поклоняються кришнаїти своєму божеству Кришні, яке часто зображають із флейтою у руках. Легенди розповідають, що Кришна жив близько п’ятьох тисяч років тому як людина, але мав надзвичайні властивості. Під час різних ритуалів він танцював із дівчатами, і кожна з них була полонена симпатією до нього. Обраницею Кришни стала Радха. Багато кришнаїтів вірять, що ця розповідь – аж ніяк не легенда і символізує єдність божественного і людського, вічного і тлінного. Однак у своїх практиках кришнаїти поклоняються не тільки Кришні, але й іншим божествам, статуї яких прикрашають квітами та тканинами. У жертву їм складають їжу та ладан. Деякі ритуали – зовсім дивні. Так, популярною є церемонія, коли божество одягають, купають, а відтак укладають спати. І хоча кришнаїти вірять, що Кришна не має візуально-фізичного вигляду, все-таки не виключають, що він може проявлятися у дереві, залізі чи інших речовинах. Тому всі предмети під час ритуалу треба освятити. Поклоняються кришнаїти і кущеві індійського базиліку, який вважається священною рослиною. Під час ритуалу рослина знаходиться в жертовнику, а її вшановують танцями, співами. Такі практики для християн є надзвичайно, неприйнятними і поганськими. Тому всі охрещені в ім’я Ісуса мали б задуматись і переконатись, що таке поклоніння статуям і об’єктам природи віддаляє людину від усвідомлення Єдиного Бога, а прихильниками МТСК в Україні якраз стають, як правило, люди-християни. Спершу вони думають що це, так би мовити, хобі, занурення в екзотичну культуру, а потім мимоволі стають заручниками іншої свідомості, іншого, «неукраїнського» стилю життя, зрештою, іншої віри, що є порушенням Першої Заповіді Божої: «Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене!» Носити кришнаїтські шати, співати пісень на санскриті та витанцьовувати під ударні інструменти – справді цікаво та оригінально, але за такою вуаллю криється небезпека втратити нормальний християнський світогляд, від’єднатись від традиційного людського загалу.

«Дивакуватість» кришнаїтів пояснюється тим, що вони ставлять перед собою мету пізнавати життєві істини на основі власного досвіду, а не на філософських чи наукових судженнях, після чого осягнуть абсолютну, вищу радість, яка поза земним. Така мета супроводжується і відповідними засобами: щоб осягнути досконалість, треба цілком віддати себе Кришні, а також потрібно ділитись з іншими своїм знанням про Кришну. Саме тому кришнаїти у специфічному вбранні часто ходять вулицями, пропонуючи перехожим літературу та розповідаючи про свій рух. Водночас запрошують до своїх лав охочих, переважно молодь. Багато молодих осіб погоджується, оскільки їм симпатизує аскетичний стиль життя кришнаїтів. Одних приваблює те, що кришнаїти – вегетаріанці, іншим до вподоби речитативний спів (мантра), який використовується під час ритуалів разом із грою на бубні. До речі, кожен кришнаїт має щоденно виконувати молитовну формулу на санскриті, тобто мантру, шістнадцять разів, використовуючи для спеціальної лічби чотки. Таке довготривале безперервне повторення доводить людину до абстрагування від навколишнього світу, до позасвідомого стану. І так кришнаїтська екзотика тихо, але швидко робить своє. Не встигла людина і розплющити очі, як уже потрапила на сектантський гачок. Тому розважливо й тверезо аналізуймо те, що оточує нас, слухаймо свого серця і головне: пам’ятаймо, що у нас є Ісус, а ми є у Нього. Що ж іще потрібно!?

                                                                                                                    Мартин Вільшанський