Коли йду зі своєї вулиці Наливайка на вулицю Незалежності, відтак Шевченка, Ринок й повертаю на Ст. Бандери, то все думаю, як будувалося наше місто. Ще за австрійських часів збудований великий будинок Бристоль та теперішній Інститут підприємництва і бізнесу. Як вони гарно виглядають, адже збудовані на довгі роки. Однак це все відійшло у минуле.
Я особисто не плачу за Союзом, за дешевою ковбасою, але не можу закривати очі на те, що було збудовано за тих часів у нашому місті: м’ясокомбінат, молокозавод, перо-пухова фабрика, цукровий завод, величезний ремзавод, сільгоспхімія й багато інших підприємств. А що вже житлове будівництво – будувалися цілі квартали, як державою, так і великими підприємствами. З часом черга на житло скорочувалася й люди отримували безкоштовні помешкання.
Як виглядає зараз наше місто? Все, що було збудовано раніше – завмерло. Стоять осиротілі горілчаний завод, швейна та кондитерська фабрики. Військові казарми поглядають побитими вікнами, наче після війни. Повз них ввечері страшно ходити, а вдень шкода дивитися, що так марнується людська праця. Тож до чого ми докотилися, дорогі чортківці? Як отримали свободу, то переробили її на свій лад і хто що хоче те й робить, бо знає, що не буде за це ніякої відповідальності…
До чого довела нас безгосподарність? Довкола злодійство, хабарі, навіть служителі церкви, які повинні жити для людей наживаються на людських сльозах й будують великі вілли. “Якщо ваша воля – дайте на церкву у скриньку, що стоїть на вівтарі”, – так говорив покійний священик Потурняк, який ніколи не взяв собі жодної копійки за вінчання, похорони чи христини. Це дійсно була людина, яка жила не для себе, а для людей, які поважали його за це. Я не хотів би когось образити, бо зараз й без того важкі часи, на кожному кроці несправедливість, одні жиріють, а інші копійки на хліб збирають. Шкода, але держава не дбає про народ…
Розмірковував Роман Крижанівський.
Корупція, захланність, статусне жлобство, бажання розбагатіти БУДЬ-ЯКОЮ ціною, “чорна” заздрість, провінційність – ось так (або майже так) уявляють собі місцеві дипломовані та статусні постсовкові рагулі “європейські цінності”.
З приводу написаного згадав, як одна патріЙотична пані нещодавно в “районці” вихваляла мера міста, який (цитата) “скільки затратив часу та енергії, щоб привести його до належного стану”. А ще і «полатав, і облаштував, і впорядкував, і поштукатурив…». Одним словом, як той Геракл, почистив міські «авгієві стайні» – не більше, і не менше! Та забула та красномовна пані про те, що це – ОБОВ*ЯЗОК кожного мера, однак, з її «дифірамбів» видається, що мер здійснив ледь не «подвиг Матросова» і кинувся на амбразуру, щоб своїм тілом закрити «дірявий» міський бюджет, який з кожним роком (а часом і кожним місяцем) чомусь стає все «дірявішим» і «дірявішим». Адже ГРОМАДА міста так достеменно і не знає, скільки в нього (ЇХНІЙ бюджет, себто) ПОВИННО входити, а скільки виходити. Та їй (громаді) чомусь ЦЕ пофігово! А ті так звані Громадські ради, які мали б контролювати НАШ (а не мерський чи міськрадівський!) бюджет на «вході» і на «виході», лише імітують «бурхливу діяльність». Ці ГР «ІБД» мали б також ЩОДЕННО нагадувати міському голові про виконання його передвиборчих обіцянок, якими він «купив» легковірних своїх земляків, в першу чергу, тих (а їх, очевидно, більшість), яких Мих. Слабошпицький влучно назвав «шароватниками». Та, схоже, щось ТАМ «прогнило»…
Забула та пані також згадати і про те, скільки тротуарів (особливо, в центральній частині міста) облаштували підприємці за СВОЇ ВЛАСНІ КОШТИ! Та ще багато чого «цікавого» з «послужного списку» мера вона «забула» (чи не хотіла?) згадувати. Часом, не тому, що асфальт на вулиці, де вона живе, закінчився саме за її «чвурачком»?
“Сліпий не той, хто сліпий”. Місто, в якому процвітає пишним бур*яновим цвітом КОРУПЦІЯ, в якому правоохоронні органи і продані, і куплені, в якому міська рада працює лише на тих, хто може їй “віддячити” за надані “послуги”. Вона ж та їй подібні містечкові патріЙоти закликають місту надати “європейський вигляд”. Та ви хоч смарагдовою бруківкою замостіть його дороги та вулиці, хоч поставте золоті унітази в громадських клозетах, воно від цього не стане європейським! Як тут не згадати “хрестоматійні” слова проф. Прєображенского: “Розруха не в клозетах – в ГОЛОВАХ!» Варто було б цій пані нагадати і про ті пафосні обіцянки, які міський голова (якому, після прочитання хвалебної “оди” бракує ще дати звання «героя … одного з кодексів») перед КОЖНИМИ виборами роздає, наче гречку, … наївним місцевим гречкосіям, яким «фіолєтово», в ЯКОМУ місті, в ЯКІЙ країні вони живуть і будуть жити їхні діти та онуки. Від одного з таких якось почув, що «треба тікати з цієї дебільної країни». Країни, яку такі, як той «землячок», і створили своїми руками і головами (без мізків)! Іншій «прокукурікав» (ще й на тверезу голову – а, мо’, курнув щось?), що при «золотобатонних» та «смотрящих» жилось краще, бо ж і «самі крали, і «пасажирам» дозволяли». Ну, чи не шизофренія?!
Якби ж мерські передвиборчі обіцянки БУЛИ ВИКОНАНІ хоча б частково(!), то місто не було б схоже на місто-базар, а на МІСТО. І не в дні релігійних свят та в неділю, а КОЖНОГО ДНЯ! Перераховувати всі мерські передвиборчі обіцянки нудна справа – все одно до вибрів далеко!
А місто ОСИРОТІЛО тому, що в нього не має ані відповідального і чесного «батька» (міського голови), ані таких же відповідальних «родичів» (ГРОМАДИ), які не лише мітингово «славлять», але й працюють на РЕЗУЛЬТАТ!
Цікаво, як люди уявляють собі державу? Як няньку? Той наріст на етносі-нації, що живиться її соками, паразитує на ній і по суті є апаратом насильства, не служив і ніколи не буде служити людям, якщо сформований чужинцями, на чужій ідеології і моралі.Подивіться на “своїх” владних і духовних очільників, що в них окрім риторики і вишиванки є українського? То чому вони мають вболівати за нас – гречкосіїв, які не спромоглися відновити навіть ознаки державності – первісний гімн, не перевернутий прапор, українське телебачення і друк