Російський півак Сергій Лазарєв відверто розповів “Світському життю” про свою позицію щодо Криму та російсько-українських стосунків. Під час найтрагічніших подій в Україні він навідувався в Київ часто, бо був тренером телешоу “Голос країни”.
– Сергію, вітаю! Думаю, для нашого комфортнішого спілкування я перейду на російську.
– Так, будь ласка.
– Твоя участь в українському телепроекті припала на найважчий період російсько-українських стосунків, як ти пережив ці півроку?
– Я опинився на якомусь перепутті, але я так багато знаю людей тут в Україні і розумію і біль, і хвилювання, і втому людей від політичної ситуації, яка відбувалася останні кілька років. Так людям наболіло, тому я розумію, що це відбулося не зненацька. Це люди терпіли, терпіли, чекали, чекали, а потім терплячка урвалася.
– Під час твоєї участі в “Голосі країни” сталася ще одна подія – анексія Криму. Ти був представником окупанта для глядачів.
– Я вдячний українським глядачам за те, що вони вміють відрізняти, що можуть зрозуміти, що є люди, які не підтримують такі події.
– Для тебе Крим – це Росія?
– Для мене – ні. Для мене – ні! Ось ця загальна радість, що Крим повернувся до нас… Я цієї ейфорії не поділяю. Можливо, після цього мене закидають помідорами свої, російські фанати, але я звик до того, що приїжджаю в Ялту, для мене це Україна. І тому коли проводяться такі концерти на кшталт “Ми разом!”, “Крим з нами!” я кажу, що в цьому брати участь не буду.
– Артисти стали зброєю пропаганди.
– Так, безумовно.
– Частина артистів підписала відомий лист на підтримку дій Путіна. Валерія з Йосипом Пригожиним дуже активно підтримували і продовжують підтримувати Володимира Путіна. Стас П’єха їде з туром по Криму, провели конкурс “П’ять зірок”. Тобі пропонували виступати у Криму?
– Так, зараз я поки що не готовий туди їхати, тому що я не розумію, як себе поводити, тому що з одного боку в моїй душі це Україна, а вже й не Україна, а Росія. І я не розумію, як себе там поводити. Що точно я не буду робити, це не буду брати участь у заходах, де будуть з піднесенням кричати “Крим-наш”, “Ми разом”, “Ми забрали”. Я цього не підтримую.
– Як ти поставився до свої колег, які відкрито висловились на підтримку анексії Криму, незаконного референдуму?
– Я вважаю, що це нерозумно. Я, звичайно, не бойкотую нікого, я з усіма в нормальних стосунках, з Валерією. Безумовно, її точку зору я не розділяю, але я не можу ненавидіти людину, припинити спілкуватися, тому що це колега. Але для себе якісь моменти я відклав у пам’яті про артиста по його вчинкам. Не можна з плеча рубити, на кшталт, “росіяни всі погані”, або навпаки, “українці погані”. Не можна так, не втрачайте голови, не вбивайте, не мститеся, усе ж таки здоровий глузд повинен бути. І я кажу, що дуже важливо не вимикати розум. Зруйнувати все дуже легко, будувати важко.
– Я так розумію, що ти не боїшся висловлювати свою позицію, не боїшся, що по поверненню в Росію тобі можуть сказати: “валіза-вокзал-Україна”.
– А яке право вони мають мені це сказати? Я не перебуваю ні я в яких фракціях, дяка Богу, нікому нічого не винен. Так, тиск може бути, але я сподіваюся, що його не буде.
– Траплялися випадки. Ось в Анастасії Волочкової, коли їй погрожували двома роками тюрми, тому що вона підтримувала Україну.
– Я сподіваюся, що такого не трапиться. Ну, не буде мене на Першому та на Другому каналі, в принципі, таке було в моєму житті. Коли мене прибирали з каналів, часто музика, яку я виконую – іншомовна – також не в фаворі. В нас усе англомовне, закордонне не те щоб під забороною, ніхто не забороняє, але ставлення не дуже гарне до іностранщини.
– Коли я починав свою кар’єру, я відчував, що так – можливо побудувати кар’єру за кордоном людині з Росії. Ось дівчата з “Тату” були першими, ось все піде далі. Будемо досвідом обмінюватися… І тут все відмотується назад і ти розумієш: коли дізнаються, росіянин – уууу… Ніхто не хоче.
– Дякую тобі за відверту бесіду!
– А я вам бажаю, щоб усе було добре. Щоб все стабілізувалося, щоб частіше люди посміхалися і було більше приводів для сміху і радості.
– До зустрічі!