Тернополянка Наталя Лобас підкорила журі «Коронації слова» віршами, які написала для сина.

Наталя викладає польську мову в місцевому педагогічному університеті. З народженням сина Дениска почала писати поезію для дітей. У такий спосіб не лише висловлює свою любов до малюка, а й оберігає його від засилля помилок, якими рясніють куплені у крамницях видання.

Як і в кожної молодої мами, яка ще й працює, вільного часу в неї завжди обмаль. Вірші найчастіше складає «в голові», а коли текст готовий, занотовує, аби не забути. Натхнення ж, розповідає Наталя, може прийти будь-коли: з музикою, після прочитаної книги, почутої історії, якихось власних несподіваних переживань. І навіть під час цілком прозаїчних справ, як купання синочка чи миття посуду.

Про участь у конкурсі розповіла лише чоловікові

– Наталю, як ти потрапила на «Коронацію слова»?

– Про цей літературний конкурс я знала давно, його проводять уже 13 років. Цьогоріч випадково почула рекламу і вирішила взяти участь. Але я пишу вірші, а серед багатьох номінацій конкурсу такої немає. Тож добірку своїх поезій назвала «Колискові для Дениска» та надіслала їх у номінацію «Пісенна лірика для дітей». У тому, що відправила твори на «Коронацію», зізналася лише чоловікові. Коли вже й не сподівалася на відповідь, за день до церемонії нагородження, мене запросили на урочистості до Києва.

– Незважаючи на хвилювання, додому ти повернулася з перемогою…

 – За збірку колискових я отримала спеціальну відзнаку від Міжнародної громадської організації «Жінка ІІІ тисячоліття». Було б чудово, якби хтось створив музику для цих текстів, бо у мене, на жаль, такого таланту нема.

– Де можна почитати «Колискові для Дениска»?

– Поки що ці вірші ніде не друкували – такою була умова конкурсу. Взагалі ж, писання книг сьогодні залишається дорогим хобі, на зразок збирання рідкісних марок. Свою першу збірку дитячих віршів «Песик і вітер» я опублікувала минулого року в тернопільському видавництві «Крок». Задумувала її в одному екземплярі як подарунок для сина на Миколая, але виявилося багато охочих мати і собі таку книжечку, тому вирішила надрукувати невеликим накладом. Друга збірка – «Отакі-то наші справи» вийшла уже самвидавом теж у невеликій кількості, для друзів. На жаль, творчі плани часто обмежує фінансовий бік справи: мало який автор може дозволити собі оплатити наклад хоча би у 500 екземплярів (це мінімальний), не говорячи вже про ілюстрації.

Перш ніж купити дитині книжку – прочитайте

– Чи мають батьки з чого вибирати, коли купують своїм малюкам українську книжку? Аджене кожна мама візьметься писати вірші…

 – З одного боку, порівнюючи, наприклад, з роком 2000, ринок української дитячої книжки збільшився. Особливо це стосується поезії. Якщо ж говорити про якість цих видань, а зокрема, якість мови – вибір значно обмежується: кожна третя книжка ні за змістом, ні за морально-етичним наповненням, ні за грамотністю не відповідає елементарним вимогам. Граматичні помилки – це вже така, на жаль, звична справа, що у переважній більшості випадків, читаючи дитині книжку, на ходу замінюю неправильні слова. Сьогодні є кілька лідерів на видавничому ринку України з точки зору якості мови: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Старий лев», «Грані-Т». Однак їхні книги коштують недешево. Тому доводиться часто шукати компроміс між якістю та ціною, як це не прикро. Ще одна сторона цього питання – перекладні книги. Як не дивно, більша частина сучасних дитячих віршиків – переклади з російської мови, причому, не найкращі. Хоча поетів, які пишуть українською, насправді багато. Але вони не можуть пробитися до видавництв, бо ті, зазвичай, мають своє авторське коло. От і виходить, що майже кожна українська книжка – переклад з російської. Особисто я не маю нічого проти перекладної дитячої літератури. Приміром, із задоволенням читаємо з сином Чуковського. Але чому б українським видавництвам не звернути уваги на рідномовних авторів?

– Що робити у такій ситуації? Як обрати у крамниці «безпечну» книжку, яка б не загрожувла грамотності дітей?

– Моя порада: прочитати перед тим, як купити. Щоб потім не довелося її ховати на верхню полицю. У нас вдома є книжка з чудесними малюнками та пазлами, але от віршики довелося позаклеювати власними.

Книжка має стати незамінною, як гребінець і ложка

– Ще одне непросте питання – як зацікавити дитину книжкою? Адже сьогодні для більшості дівчаток і хлопчиків улюблений друг – комп’ютер.

– Я б сама хотіла знати відповідь… Напевно, читати дитині та читати самим, щоб малюк сприймав книгу таким же невід’ємним атрибутом дому, як гребінець і ложку. До речі, малеча тонко відчуває слово і може та любить ним гратися. Маючи два роки, Дениско несподівано міг придумати щось на зразок «Ходять пальці по панамці». Старші дітки – знаю з досвіду своєї родини і друзів – також залюбки вигадують віршики чи оповідання. Такі ігри – важливий і неминучий етап мовного розвитку кожної дитини. І якщо батьки заохочуватимуть, то в майбутньому їхні син чи донька будуть мати смак до мови.

– Наталю, а ти ставиш за мету якісь виховні моменти, коли пишеш вірші?

– Мої вірші різні, переважно жартівливі, про звірят, але, справді, чомусь всі трохи повчальні. Мабуть, дається взнаки професія. Стати вчителем – дитяча мрія. Ніколи не уявляла себе в іншій професії, хоча пробувала різні. Робота з молоддю, а особливо студентською, змушує тримати себе у формі. Це величезний плюс: з молодими відчуваєш себе молодим. А ще останнім часом із задоволенням перекладаю з польської та російської літератур, особливо поезію.

– Коли встигаєш усе?

– Особистий час – як у всіх молодих мамусь – нічні години за комп’ютером. Дуже люблю сімейні прогулянки містом. Але люблю також посидіти у кав’ярні за горнятком чаю з подругою. Що ж стосується поезії, то сподіваюся, що знайдеться видевництво, яке зацікавиться дитячими віршами та допоможе надрукувати їх і розповсюдити.

Антоніна БРИК.

http://nday.te.ua

Зі збірки «Колискові для Дениска»

Колискова для Дениска

Тихо й темно. Лиш знадвору

Срібне світло сіється.

До дивану стіл говорить:

“Щось чудне тут діється…”

Іграшки сидять рядком

І перезираються:

“Хтось розкаже нам ладком,

Що тут відбувається?”

До кутка схиливсь куток,

Тінь від світла горбиться:

“Чи не чули ви пліток,

Що в кімнаті робиться?”

Та й вікно уже давно

Трішки непокоїться:

“Може знає хоч колиска,

Що таке тут коїться?”

Усміхнулася колиска:

“То ж росте у сні Дениско!”

Колискова на четвер

Прилетіло ангелятко,

Сіло в ліжко до малятка.

Цьомнуло маля у щічку,

В носик, очко, потиличку.

Усміхнулося дитятко —

Полетіло ангелятко.

В ангелятка така праця —

Вчити діток усміхаться.

Колискова на п’ятницю

Спить маленька киця,

Киці мишка сниться —

Десь собі шурхоче,

Гратись, певно, хоче.

Шур-шур-шур, хрр-хрр,

Спить маленька киця.

Шур-шур-шур, хрр-хрр,

Киці мишка сниться.

Спить маленька мишка,

Мишці сниться кішка –

Щось собі муркоче,

Мабуть, гратись хоче.

Мур-мур-мур, хрр-хрр,

Спить маленька мишка.

Мур-мур-мур, хрр-хрр,

Мишці сниться кішка.

Зі збірки «Отакі-то наші справи»

***

У матусі-квочки свято,

Всі збираються курчата.

Подарунок всяк несе:

Ось підставка на яйце,

Це от — глечик на пшоно,

Тут — до курника дзвінок.

А найменша квочки доця

Подаруночка не мала

І тому сказала просто:

«Дуже тебе люблю, мамо!»