На початку мітингових 90—х я зійшовся з поляком, що гостював на Горішній Вигнанці, де народився і жив (нині мешкає в Островці – Польща). Дзятко із невдаваною довірою розповідав мені про події, у яких був, як не учасником, то, принаймні, очевидцем. Одну таку історію я коротко переповім.
На південно—західнім боці біля замку (де тепер школа №6) стояла стара замкнена стодола. Від неї в сторону Серету вів склеплений підземний хід, що також замикався тяжкою залізною брамою. У перших днях окупації Чорткова німці відкрили стодолу і в’їхали до середини джипом. Скільки не намагалися за допомогою троса зірвати цю браму; нічого не виходило, бо машина щоразу глохла. Не відомо, чому тоді не скористалися вибухівкою. Можливо, не хотіли привертати зайвої уваги або мали інші плани.
Разом з тим, таємниця підземелля так і залишилася не розкритою.
Зо три роки тому на спорудженні котловану для будови підприємця Гуменюка (ріг вулиць С.Бандери – Подільської) у склеплене підземелля провалилися робітники. Спеціалістам не вдалося дослідити об’єкт, бо власник поспішно закрив провал бетоном. Доречно зауважити, що це підземелля знаходиться на топографічній прямій між замком і костелом. Чи насправді ця унікальна споруда могла з’єднувати замок чи замочок зруйнований 1672 року із костелом домініканців, як твердив Дзятко? Давайте поміркуємо разом.
Замок Гольських, Домініканський костел і монастир єзуїтів, що при ньому, будувалися майже одночасно, у 1610 – 1619 роках. Усі ці споруди, окрім іншого, мали ще й оборонне призначення. То ж за всіма правилами фортифікаційної інженерії обладнувалися підземними ходами. Інше питання: чи володіли тодішні зодчі технологіями бездоганного переходу під руслом ріки?
Подивіться на обрамлення вікон костелу і скажіть, чи спроможні сучасні каменерізи створити щось подібне? Каменярство на той час досягло свого якісного завершення – стало мистецтвом. Більше того, із ремесла трансформувалось у сакральну філософію масонства, презентувавши церкві «всевидяще око», а лексиці — дефініцію «незалежний».
Лише невігласи можуть цього не знати і лише скептики недооцінюють можливості великих зодчих.
На кінець, щодо просвітлення німців: «Німець скаже: Ви моголи. Моголи! Моголи!».
У вермахті були спеціальні підрозділи, які задовго до вторгнення вивчали історію та культуру свого потенційного противника. Вони і зараз знають про історичний Чортків більше, аніж ми: «Золотого Тамерлана онучата голі».
Ярослав Свистун.
Перед тим, як щось писати, на мою думку, потрібно зустрітися з той людиною, про яку пишете. Підприємець Гуменюк нікуда з Чорткова не виїзджав, могли б поспілкуватися, а потім писати. Але ж нікому не цікава правда, легше всього видати свої фантазії за правду. Колись настануть часи, коли за таку писанину будуть притягувати до відповідальності.