Особисто я віддаю перевагу тверезим жінкам. Принаймні на нинішньому етапі. На цьому незайве наголосити, оскільки в моєму далекому минулому, мабуть, був час, коли накачана алкоголем жінка видавалася мені лише прикольною, а не відразливою, якою зазвичай буває більшість захмелілих людей…

Жінка “под шафе”

Особисто я віддаю перевагу тверезим жінкам. Принаймні на нинішньому етапі. На цьому незайве наголосити, оскільки в моєму далекому минулому, мабуть, був час, коли накачана алкоголем жінка видавалася мені лише прикольною, а не відразливою, якою зазвичай буває більшість захмелілих людей. Навряд чоловік у цьому стані виглядає менш потворним, однак на оцінку впливає той факт, що до чоловіка традиційно занижені вимоги, а до жінки – завищені. Відповідно там, де суспільство до чоловіка поблажливе, жінку підстерігає осуд. Неважко здогадатися, що споконвіку думку суспільства формують чоловіки. Ставлення чоловіка до нетверезої жінки визначається його загальним ставленням до жінки як до особи. Наприклад, Бодлер пропонував заборонити жінці відвідувати храми, бо, на його гадку, їй нема про що говорити з Богом. А на думку Блока, там, де чоловік апелює до Бога, жінка – лише до чоловіка. У мене нема якогось однозначного ставлення, тим паче негативного, до такого стихійного явища, яким є п’яна жінка. Багато залежить від віку (наразі йдеться про вік споглядальника, хоча, либонь, має значення і вік чаркувальниці: молодій і вродливій пробачається значно більше) і, звичайно ж, від конкретної ситуації, а ще більше від конкретної жінки. Тут мені вбачається певна естетика. Якщо жінка напилася, але її поведінка не виходить за рамки цієї естетики, а лише розширює їх, – для мене це прийнятно. Треба зазначити, що краса не завжди здатна врятувати ситуацію (там, де їй належить рятувати світ), радше на­впаки, жіноча врода тільки підкреслює непривабливість обставин. Французь­кий письменник Ромен Гарі, який, окрім цього, був ще дипломатом і знімав кіно в Голівуді, згадує у книзі інтерв’ю про надзвичайно знамениту і вродливу кіно­зірку: „Якось вона прийшла вечеряти в консульство. Вона вже під градусом, але під час коктейлю дозволяє собі ще. По­тім ми вечеряємо і перебираємося до ві­тальні… Підходить до мене метрдотель і шепоче на вухо, що хоче мені щось показати. Я йду за ним до їдальні. Під її стіль­цем була калюжа. Вона зробила під себе за столом, ніби якась корова”.
Легко любити жінку вишукану й при­вабливу, це не потребує зусиль, тільки приносить задоволення, важливо не розчаруватися в ній „у час її падіння”. Мені доводилося напиватися, що за­звичай призводило до різних екстремальних ситуацій, з яких мене рятували саме жінки, вони завжди вибачали мені усі мої безчинства. Ким би я був, якби у свою чергу не відповів взаємністю. За умови, що це не зловживання, не спосіб і не стиль життя жінки, а тільки проміж­на ланка її життєвого досвіду. У цьому смислі дуже цінне почуття міри. На яке, втім, не варто надто покладатися, воно зрадливе. Так і кортить продовжити цей ряд: як жінка, як чоловік, як алкоголь… Недавно читав чиїсь вірші, в яких був ря­док: „усе на світі – зрада”. Я так не вва­жаю. Світ розпочинається з мене, а я не хочу зраджувати жінці ні з іншою жінкою, ні з алкоголем. Алкоголь добрий лише як доповнення, а не заміна. Що може бути прекраснішим від пляшки вина, розпи­тої чоловіком і жінкою упродовж любо­щів? Лише той стан сп’яніння, який вони здатні витворити й пережити без усякого вина, самою силою своїх почуттів. Якщо хтось гадає, що це романтика, він втра­тив стільки, що жодним алкоголем цього не компенсуєш.