Без зайвого пафосу скажу, що інтелектуально-мистецький Львів здригнувся та затамував подих у печалі й скорботі: несподівано пішов у зáсвіти Роман Лубківський. Во істину, втрата непоправна, боляща. Ще не осмислена!
З цим великим чоловіком відійшла ціла епоха, суперечлива, одначе невід’ємна від сучасного життя українського народу, нашого суспільства, світової українськості.
Роман Лубківський. Письменник. Дипломат. Державний, політичний і громадський діяч. Шевченківський лауреат, Заслужений діяч мистецтв України, а також достойник інших літературних премій, відзнак, державних нагород. А найголовніше – він усюди представляв інтереси нації, встигав, відчайдушно боровся й дуже нерідко перемагав. Я певен, що за можливостями та бажанням впливати на прогресивні процеси у Львові та Україні, його ще довго замінити буде просто нíким.
Тут не ставлю собі завдань щодо аналітики літературної творчості Р. Лубківського. Втім, його книжки поезій від «Зачудованих оленів» (1965р.) і до найновіших «Янголи у снігах», «Нічна варта», інших видань постійно були в активному книгообігу в Україні та поза нею; залишаються і зараз у колі інтересів вишуканих шанувальників поезії, аналітичного літературного слова.
…Його громадська діяльність тісно пов’язана з процесами відродження та утвердження, як у духовних, так і в матеріальних іпостасях славних наших світочів Шашкевича, Антонича, митрополита Шептицького, Устияновича, Гжицького, Возницького; створення музеїв, відновлення замково-історичних комплексів на Львівщині: Олеську, Золочеві, Підгірцях, Свіржі…
Завше був душею письменницького товариства; але навіть у найбільш незаангажованих ситуаціях ніколи не вдавався до цинізму, брутальності чи нетолерантності. Мав таку вдачу.
Останнім часом причастився до кількох культурницьких та культурологічних мегапроектів. Втім, це уже залишилось продовжувати нам…
Не маю метою тут сказати про все. Це лише окремі печальні рефлексії. Певен, що тексти про нього та його твори будуть з’являтися й супроводжувати цю могутню постать завше. І згодом його особистість ще більш увиразниться. Стане зрозумілішою кожному українцю.
Роман Лубківський, людина високої національної свідомості та людяності; лишається таким назавжди.
У Львові, на Личаківському кладовищі, додався гробівець ще однієї славної людини, поряд з Франком та Шашкевичем; плинність часу лагідно омиватиме його береги безконечно. Про це говорили у своїх скорбних промовах люди, які не потребують, аби називати тут їхні регалії: Дмитро Павличко, Михайло Косів, Любомир Медвідь, Богдан Козак, Михайло Шалата, Маркіян Лубківський, львівський міський очільник Андрій Садовий та керівник області Олег Синютка. Це було щиро, печально та скорботно.
Люди плакали…
Віктор Палинський,
член Правління та секретар
Львівської організації НСП України
