Люблю неквапно перегортати сторінки старих газет у тиші читальних залів архівів і виуджувати щось таке, що не залишає нас байдужим, хоч є зовсім не значимим для історії. Наприклад ось таке…
28 травня за старим стилем 1908 року губернатором Миколою Родіоновим влаштовано бал для представників всіх повітів, що з’їхалися до Чернігова на щорічне дворянське зібрання.
Проходило воно дещо пізніше із за страхітливої повені. Скажімо, на Великдень, що припадав на 13 квітня, мешканці Застриження не могли потрапити до храмів у центрі міста, оскільки Красний міст було залито водою. Рівень води в Десні сягав вище дев’яти аршинів (аршин — 71,12 см) до нульової відмітки, вода ще прибувала п’ять днів. Затоплені сотні будинків, навіть перший поверх духовної семінарії (нині військовий шпиталь). Біля Чернігова, у селах Количівка та Іванівна, мешканці на човнах плавали вулицями. Та найбільше постраждала Сосниччина: весняна вода залила села Загребелля, Мале Устя, Велике Устя, Спаське, Ушню, Куковичі, Макошине…
Та повернемось до довгожданого дворянського балу. О десятій годині вечора до будинку губернатора почали прибувати екіпажі з гостями, яких маршем зустрічав оркестр міської варти. Сходами вони підіймалися на другий поверх, в ілюмінований зал, де також почергово розливали мелодії духові оркестри Глухівського драгунського і Острозького піхотного полків. Через годину почалися танці і все потонуло в морі квітів і святкових жіночих убрань, фраків і мундирів драгунів та гусар… Особливо виділялися кілька відомих своєю вродою дружин маршалків повітового дворянства. Але й деякі чернігівські пані ні вродою, ні вишуканим вбранням не поступались їм.
О першій годині ночі понад двохсот гостям, які зібралися на губернаторський бал, а серед них були помічені й декілька членів Державної Думи, запропоновано щедру вечерю. Роз’їжджатися, під звуки оркестрів, вони почали лише о четвертій годині, коли вже зійшло сонце…
Як засвідчила газета «Черниговское слово», цього вечора «зібрався весь цвіт дворянства багатої і родовитої Чернігівської губернії… Давно губернія не бачила такого прийняття, що нагадувало добрі старі часи».
Читаєш отаке і мимоволі сумуєш за тими небаченими повенями, які так чудово змалював Олександр Довженко в «Зачарованій Десні», та тими «добрими старими часами» для дворянства, що гараздували і раніше, і при губернаторові Родіонові.
Володимир САПОН
Чернігівщина