Як француз на українськім полі господарить (про керівника фірми ПАП «Полівці» Жана Поля Прюдома)

Навіть нами, газетярами, досі така інформація не була знана достеменно. Чули неодноразово, що, мовляв, на землях базарської зони району господарить француз. Що непогано начебто господарить. І – все. На сторінках районки це ім`я кількаразово «засвічувалось» через помітну благодійність. Врешті-решт журналістська жилка таки спрацювала – і от ждана мить: керівник фірми ПАП «Полівці» Жан Поль Прюдом разом зі своїм заступником Тетяною Столяренко, котра водночас виконує й функції перекладача, – у нас в редакції.

– Чому Україна, чому Тернопільщина, Чортківський район і власне ця зона? – запитуємо насамперед.
– Добре запитання! – чистісінько по-українськи відповідає Жан Поль, схвально киває головою й добродушно усміхається. (До слова, дуже добре говорить і польською, бо, пояснює, десять років працював у Польщі). Пояснює: тут добра земля і водночас добрий клімат. І то є добрий компроміс. З агрономічної позиції це для нього підходяще. Упродовж трьох чи то навіть чотирьох років шукав такі землі й такі обставини, допоміг, мабуть, щасливий випадок. І вже три роки, як його фірма тут прописана. Наразі в обробітку – 6 тисяч гектарів земель в селах Біла, Росохач, Полівці, Джурин, Базар, в Шульганівці трішки.
Його фах – агробізнес. Землероб з діда-прадіда, власне в такий спосіб і дістав у спадок 120 землі там, у Франції, то його власність. Однак господарить тепер переважно тут, на Чортківщині, – як наголошуватиме в розмові пізніше, впродовж місяця буває у Франції тиждень, від сили півтора, а дві третіх часу таки тут, іноді літає додому лише на вік-енд (з вечора п`ятниці до понеділкового ранку, його вже й на летовищах знають). А вдома дає лад землі, перебравши її від батька, син Бенжамен. Перша освіта Жана Поля – агрономічна, крім того, має й освіту фінансиста. Бо повинен знати, що й у полі росте, і що в офісі відбувається, в бухгалтерії зокрема. Пані Тетяна тут же деталізує, що керівник фірми (вже в амплуа виключно агронома-спеціаліста) сам розробляє план сівозмін і забезпечує супровід. Підхід – науковий, навіть екологічний. Розробляє й схему захисту рослин. Може власноруч налаштувати сівалку, сісти за кермо трактора, тобто не позиціонує себе стороннім спостерігачем, а господарем.
Звісно, ми поцікавились оплатою за оренду земельних паїв – чи у виграші селяни згаданих сіл. Як і скрізь, конкретику диктує ряд факторів – розмір паю, бальна оцінка земель тощо. Почули, що в Росохачі, наприклад, внаслідок цього оплата сягає 5 центнерів зерна, а в Білій та інших селах – й 1 тонна 200 ц. А взагалі, як резонно наголошувала Тетяна Столяренко, в формуванні розміру орендної плати, мов у краплі води, віддзеркалюються закони здорової конкуренції й загалом закони ринку поміж агропідприємствами, що сусідять. І це добре, від цього селяни лише у виграші.
Діставшись в такий спосіб в нашій бесіді теми людського фактора, ми й прочули, що фірма Жана Поля не тільки уможливлює такі роботи на селянських городах, як оранка, дискування, розкидання гною тощо за цінами вдвічі нижчими ніж у приватників, а що пан Прюдом загалом має програму допомоги селу. Забезпечуються фінансові датки на храми, школи, дитсадки, розвиток інфраструктури. Наразі фірма має чотири окремі бази – стільки ж господарств, в тім числі токових.
– Які пріоритети приваблюють Вас в Україні: земля, люди, менталітет? – запитуємо. – Що є визначальним?
– Для мене – то все разом. Сама земля нічого не значить, і люди без неї – теж нічого, – чистісінько по-українськи відповідає п. Прюдом. Резюмує: – Спорт, культура, то є життя на селі.
Про спорт першочергово мовить недарма: ще свіжий в пам`яті недавній міжрайонний футбольний турнір у Джурині, вже вдруге влаштований і за його сприяння. В текстурі виступу власне там це з його вуст злетіли зовсім не пафосні, а щирі слова: «Основне моє золото – то люди».
А відтак вже через перекладача деталізує: життя на селі має базуватись на економіці, що й забезпечує земля. Бо ж на селі нема промисловості. Є комерція. Але основа і першочергове – це сільське господарство. Український же менталітет його приваблює безмежно, адже наші люди дуже працьовиті.
Маємо на меті упіймати й вирисувати власне «прюдомівський» почерк господарювання. «Моя мета – це ще й переробка зерна», – знову спроможується на українську наш візаві. Наразі, мовляв, лиш перший етап – вирощування зернових культур та їх реалізація в Україні. На перспективу, що даватиме прибуток і створюватиме робочі місця, – то переробка вирощеного на вторинний продукт: крупи, олію тощо.
Про все ж, що стосується аграрних технологій, може говорити (й говорить!) жваво й довго, напрочуд захоплено – відчувається, що то його «родзинка». Від інших господарів-аграрників його відрізняє технологія обробітку грунту – так звана нульова, без оранки. На Заході то вже вчорашній день, бо в такому процесі мікроорганізми, потрібні для росту рослин, дістають стрес і гинуть. Для відновлення їх потрібен час. Ні, у фірмі Прюдома не працюють 100-відсотково тільки за цією технологією – пристосовуються до поля, погоди. Наразі присутні дискування, культивація площ, однак за мінімумом. Надзвичайно обережний підхід до засобів захисту рослин, мінеральних добрив, де слугують особливі знання й досвід.
Спершу малось на меті озаглавити нинішню публікацію «Як француз вчить українських селян господарювати». Порадились щодо цього з нашим візаві: чи виправдане таке формулювання, чи має смисловий підтекст?
– Філософське запитання! – почули у відповідь. Мовляв, кожен вчиться все життя. Як людина надзвичайно скромна (це вже твердження п. Тетяни), Жан Поль не любить чути, що навчає когось з примусу. Навчає, звичайно, тих, хто хоче вчитися, готових сприйняти нове. Але стиль його керівництва дуже європейський товариський й абсолютно ненав`язливий, манера зовсім не авторитарна й не диктаторська. Він вважає, що у кожного є задатки до того чи іншого ремесла, якоїсь діяльності. І завдання керівника – помітити в людині здібності, спрямувати туди, де віддаватиме максимум користі. Він ніколи не соромиться сказати, що запозичив досвід у когось, бо теж навчається. І в українських аграріїв багато чому вчиться. Бо українці – нація не закореніла в способі мислення, а відкрита й охоча до змін. Його вабить наша життєва філософія – оптимізм попри важкий соціальний контекст, життєрадісність, винахідливість, аби віднайти вихід зі складних ситуацій, та манера розраховувати на власні сили.
Власне в цій зустрічі ми реалізували лиш початкову задумку щодо знайомства нашого й читачів газети з «прюдомівською» фірмою. Бо в майбутньому, сподіваємось, – наступні репортажі вже з баз тієї господарки в селах, де орендуються селянські земельні паї. Наші гості охоче схвалили такий намір. А відтак розмова торкнулась території господарів – ми залюбки бесідували про роль ЗМІ в процесі демократизації суспільства, принагідно заглибившись і в історію Чортківської районки. До слова, дістали приємність від поцінування ними різноплановості заторкнутих в «Голосі народу» тем, в чому, гадаємо, чимала заслуга й наших читачів.

Анна БЛАЖЕНКО
Фото Оксани СВИСТУН