Навіть нами, газетярами, досі така інформація не була знана достеменно. Чули неодноразово, що, мовляв, на землях базарської зони району господарить француз. Що непогано начебто господарить. І – все. На сторінках районки це ім`я кількаразово «засвічувалось» через помітну благодійність. Врешті-решт журналістська жилка таки спрацювала – і от ждана мить: керівник фірми ПАП «Полівці» Жан Поль Прюдом разом зі своїм заступником Тетяною Столяренко, котра водночас виконує й функції перекладача, – у нас в редакції.

– Чому Україна, чому Тернопільщина, Чортківський район і власне ця зона? – запитуємо насамперед.
– Добре запитання! – чистісінько по-українськи відповідає Жан Поль, схвально киває головою й добродушно усміхається. (До слова, дуже добре говорить і польською, бо, пояснює, десять років працював у Польщі). Пояснює: тут добра земля і водночас добрий клімат. І то є добрий компроміс. З агрономічної позиції це для нього підходяще. Упродовж трьох чи то навіть чотирьох років шукав такі землі й такі обставини, допоміг, мабуть, щасливий випадок. І вже три роки, як його фірма тут прописана. Наразі в обробітку – 6 тисяч гектарів земель в селах Біла, Росохач, Полівці, Джурин, Базар, в Шульганівці трішки.
Його фах – агробізнес. Землероб з діда-прадіда, власне в такий спосіб і дістав у спадок 120 землі там, у Франції, то його власність. Однак господарить тепер переважно тут, на Чортківщині, – як наголошуватиме в розмові пізніше, впродовж місяця буває у Франції тиждень, від сили півтора, а дві третіх часу таки тут, іноді літає додому лише на вік-енд (з вечора п`ятниці до понеділкового ранку, його вже й на летовищах знають). А вдома дає лад землі, перебравши її від батька, син Бенжамен. Перша освіта Жана Поля – агрономічна, крім того, має й освіту фінансиста. Бо повинен знати, що й у полі росте, і що в офісі відбувається, в бухгалтерії зокрема. Пані Тетяна тут же деталізує, що керівник фірми (вже в амплуа виключно агронома-спеціаліста) сам розробляє план сівозмін і забезпечує супровід. Підхід – науковий, навіть екологічний. Розробляє й схему захисту рослин. Може власноруч налаштувати сівалку, сісти за кермо трактора, тобто не позиціонує себе стороннім спостерігачем, а господарем.
Звісно, ми поцікавились оплатою за оренду земельних паїв – чи у виграші селяни згаданих сіл. Як і скрізь, конкретику диктує ряд факторів – розмір паю, бальна оцінка земель тощо. Почули, що в Росохачі, наприклад, внаслідок цього оплата сягає 5 центнерів зерна, а в Білій та інших селах – й 1 тонна 200 ц. А взагалі, як резонно наголошувала Тетяна Столяренко, в формуванні розміру орендної плати, мов у краплі води, віддзеркалюються закони здорової конкуренції й загалом закони ринку поміж агропідприємствами, що сусідять. І це добре, від цього селяни лише у виграші.
Діставшись в такий спосіб в нашій бесіді теми людського фактора, ми й прочули, що фірма Жана Поля не тільки уможливлює такі роботи на селянських городах, як оранка, дискування, розкидання гною тощо за цінами вдвічі нижчими ніж у приватників, а що пан Прюдом загалом має програму допомоги селу. Забезпечуються фінансові датки на храми, школи, дитсадки, розвиток інфраструктури. Наразі фірма має чотири окремі бази – стільки ж господарств, в тім числі токових.
– Які пріоритети приваблюють Вас в Україні: земля, люди, менталітет? – запитуємо. – Що є визначальним?
– Для мене – то все разом. Сама земля нічого не значить, і люди без неї – теж нічого, – чистісінько по-українськи відповідає п. Прюдом. Резюмує: – Спорт, культура, то є життя на селі.
Про спорт першочергово мовить недарма: ще свіжий в пам`яті недавній міжрайонний футбольний турнір у Джурині, вже вдруге влаштований і за його сприяння. В текстурі виступу власне там це з його вуст злетіли зовсім не пафосні, а щирі слова: «Основне моє золото – то люди».
А відтак вже через перекладача деталізує: життя на селі має базуватись на економіці, що й забезпечує земля. Бо ж на селі нема промисловості. Є комерція. Але основа і першочергове – це сільське господарство. Український же менталітет його приваблює безмежно, адже наші люди дуже працьовиті.
Маємо на меті упіймати й вирисувати власне «прюдомівський» почерк господарювання. «Моя мета – це ще й переробка зерна», – знову спроможується на українську наш візаві. Наразі, мовляв, лиш перший етап – вирощування зернових культур та їх реалізація в Україні. На перспективу, що даватиме прибуток і створюватиме робочі місця, – то переробка вирощеного на вторинний продукт: крупи, олію тощо.
Про все ж, що стосується аграрних технологій, може говорити (й говорить!) жваво й довго, напрочуд захоплено – відчувається, що то його «родзинка». Від інших господарів-аграрників його відрізняє технологія обробітку грунту – так звана нульова, без оранки. На Заході то вже вчорашній день, бо в такому процесі мікроорганізми, потрібні для росту рослин, дістають стрес і гинуть. Для відновлення їх потрібен час. Ні, у фірмі Прюдома не працюють 100-відсотково тільки за цією технологією – пристосовуються до поля, погоди. Наразі присутні дискування, культивація площ, однак за мінімумом. Надзвичайно обережний підхід до засобів захисту рослин, мінеральних добрив, де слугують особливі знання й досвід.
Спершу малось на меті озаглавити нинішню публікацію «Як француз вчить українських селян господарювати». Порадились щодо цього з нашим візаві: чи виправдане таке формулювання, чи має смисловий підтекст?
– Філософське запитання! – почули у відповідь. Мовляв, кожен вчиться все життя. Як людина надзвичайно скромна (це вже твердження п. Тетяни), Жан Поль не любить чути, що навчає когось з примусу. Навчає, звичайно, тих, хто хоче вчитися, готових сприйняти нове. Але стиль його керівництва дуже європейський товариський й абсолютно ненав`язливий, манера зовсім не авторитарна й не диктаторська. Він вважає, що у кожного є задатки до того чи іншого ремесла, якоїсь діяльності. І завдання керівника – помітити в людині здібності, спрямувати туди, де віддаватиме максимум користі. Він ніколи не соромиться сказати, що запозичив досвід у когось, бо теж навчається. І в українських аграріїв багато чому вчиться. Бо українці – нація не закореніла в способі мислення, а відкрита й охоча до змін. Його вабить наша життєва філософія – оптимізм попри важкий соціальний контекст, життєрадісність, винахідливість, аби віднайти вихід зі складних ситуацій, та манера розраховувати на власні сили.
Власне в цій зустрічі ми реалізували лиш початкову задумку щодо знайомства нашого й читачів газети з «прюдомівською» фірмою. Бо в майбутньому, сподіваємось, – наступні репортажі вже з баз тієї господарки в селах, де орендуються селянські земельні паї. Наші гості охоче схвалили такий намір. А відтак розмова торкнулась території господарів – ми залюбки бесідували про роль ЗМІ в процесі демократизації суспільства, принагідно заглибившись і в історію Чортківської районки. До слова, дістали приємність від поцінування ними різноплановості заторкнутих в «Голосі народу» тем, в чому, гадаємо, чимала заслуга й наших читачів.

Анна БЛАЖЕНКО
Фото Оксани СВИСТУН

One Response

  1. Експерт

    Француз господарить по сучасному. В Білому вони зробили із землі аеродром. Тута вже не запхаєш плуга. Називається те все безвідвальним обробітком. Вже добрих десять років ніхто не оре поля бо економлять. Дискують і сіють. А ще кроплять і кроплять безперервно різними хімікатами. Французу до лампочки якість продукції. Він її не споживає, він лиш наживається від продажів зернових культур у яких ціла таблиця Мендєлєєва. Кури не хочуть їсти цю пшеницю від француза, а люди їдять і отруюються. Не вірите – то зробіть лабораторні дослідження. Інтересно чи він би так у Франції “господарював”?