Хто із нас колись не захоплювався колекціонуванням поштових марок (були ще й сірникові) – маю на увазі тих, чия юність проходила в 60-80-ті роки? Особливою удачею було “дістати” марку котроїсь із зарубіжних країн (навіть із “соцтабору”)

“ФІЛАТЕЛІЯ”

“Філателія – колекціонування й вивчення поштових і гербових марок, конвертів із марками та штемпелем, а також інших засобів оплати поштової кореспонденції різних країн”. (Словник ABBYYLingvo 12).

*   *   *
Хто із нас колись не захоплювався колекціонуванням поштових марок (були ще й сірникові) – маю на увазі тих, чия юність проходила в 60-80-ті роки?
Особливою удачею було “дістати” марку котроїсь із зарубіжних країн (навіть із “соцтабору”).
Мені таке “везіння” випало наприкінці 60-початку-70-х, коли Батькові (Феодосію Роговому), до нас в Устимівку, почали надходити листи із справжніми “ненашими” марками – югославськими – із портретом Броз Тіто (це вже пізніше його назвуть “останнім королем Європи”).

*   *   *
“Крагуевац, 25 января 1971 г. (мовою оригіналу – Ю.Р.).
Сегодня получил письмо от Михаила (Свириденко М. – полтавський журналіст – Ю.Р.) с вырезкой стихотворения о Полтаве (которые Вы перевели) и с предложеньем опубликовать на украинском языке отдельную книжку моих стихов. Благодарю Вас за все, что Вы до сих пор сделали для меня и собираетесь сделать.
Мне кажется, что Вы и последнее стихотворенье, как и прежние, хорошо перевели. Но, ответить на другой вопрос, касающийся книжки, гораздо труднее. В принципе, я согласен с предложением, но считаю, что это дело очень серьезное и ответственное, т.к. я очень уважаю советских читателей. Никто в мире так не любит и не понимает поэзию, как они. Поэтому, книжку надо делать серьезно и внимательно.
Прежде всего, меня интересует время. До которого срока Вы должны передать книжку в издательство? В связи с этим, до которого срока я Вам должен выслать стихи?
На счет опубликования книжки в Киеве, я недавно тоже получил предложение от гл. ред. журнала “Всесвіт” А.И.Полторацкого. Суть его в следующем: “Присылай, постараемся что-то сделать”. Ваше предложение более определенное и конкретное, но я думаю что было бы не плохо как-то совместить оба. Короче говоря, я вышлю Вам стихи для перевода, а Вы напишите Полторацкому об Вашем намерении, если считаете, что его помощ будет нужна. Если Вы уже о всем договорились с издательством, тогда, конечно, никому не надо писать.
Вообще, прошу Вас написать мне подробно о всем, а я уже понемножку начну делать подстрочники.
Напишите, пожайлуста, пару слов и о себе, о своих делах. Надеюсь, что мы этим летом увидимся.
С дружеским приветом Ваш Мілан Ніколіч.
P.S. В письме, в котором А.И.Полторацкий написал мне о том, что существует возможность опубликовать в Киеве мою книжку, он попросил меня выслать ему стихи для его журнала. Среди других стихотворений (которые я перевел буквально на русский), я ему послал и два стихотворения в Вашем переводе на украинский (я их переписал и подписал Вас, как переводчика). Надеюсь, что Вы не будете возражать”.

*   *   *
Мілан Ніколіч
ЛЮБЛЮ
Люблю в траві окраїни прегарні
І в сонці щедро купані оселі,
Стрімкоскелясті гори й каменярні,
Холоднуваті цвинтарні пустелі.

Оті сніжні високі хмарочоси,
Мов постаменти роблено-химерні,
Нічні лампади літа, що мов роси
Спливають світлом на пшеничні стерні.

Забронзовілі селянинські щоки,
Що так пашать здоров’ям і хлібами,
І ці галяви зелено-широкі,
Де коні б’ють у землю копитами.

Люблю малят, що в даль очима пнуться,
Всі голоси, народжені трудами.
Люблю лани, що сіються і жнуться,
Завод і греблю, й небо з прапорами.

Люблю, що є, бо все це батьківщина.
Люблю, що є, бо все це моя мати.
Люблю, що є, бо все моя родина.
В ній народивсь і в ній мені вмирати. piej
Авторизований переклад
з сербо-хорватської Феодосія РОГОВОГО.

*   *   *
…Книга віршів югославського поета Мілана Ніколіча у перекладі Феодосія Рогового, звичайно, друком так і не з’явилася, навіть не дивлячись на те, що М.Ніколіч був комуністом (правда, югославським); а от Ф.Роговий?.. – СССР вступав у період розвиненого соціалізму (вважай, однією ногою у комунізм!) і це вимагало потрійної пильності від літературно-партійних церберів (вибачте, цензорів… – декотрі ще й тепер повчають народ будувати “незалежну”…)
Прости їх, Господи!

 18.09.2014.

На фото: Феодосій Роговий і  Мілан Ніколіч